Бути чи не бути? Купатися чи не купатися? Ці питання класики різних епох ставили перед собою і перед читачами. Читати чи не читати? Я рекомендую однозначно: читати, читати і ще раз читати. Але не тільки вивіски перед кабінетами чи цінники у магазинах — читати гарну літературу.
У руках друга нашої редакції — новий роман молодого українського письменника Макса Кідрука. Майже нашого земляка, до речі, бо Макс — родом із Рівненщини. Книга, яку отримує від редакції «Звягеля» Сергій Орлов, — новий роман, який Кідрук презентуватиме у Новограді 28 вересня, о 17:00, у великій залі Будинку рад.
Макс Кідрук міг би й не включити Новоград у свій промотур. Аби не симпатична білявка зі Звягеля Тетяна Дроздюк, котра виступила ініціатором зустрічі автора з новоградськими поціновувачами художнього слова. Саме Тетяна, за підтримки депутата міської ради Сергія Хапчука, який придбав книги для розіграшу перед презентацією, запропонувала газеті «Звягель» стати інформаційним партнером і розіграти одну з книг серед читачів. Користуючись правом редактора, я нічого не розігрував — вирішив просто вручити приз одному з наших найбільш вірних шанувальників. Тому, хто не розлучається з газетою «Звягель» навіть подорожуючи Україною. Знайомтеся ще раз — це Сергій Орлов, бас-гітарист муніципального оркестру, рок-музикант вуличних концертів.
Знаєте, я не прогадав: наступного дня після вручення книги Сергій зі мною поспілкувався, вже почавши знайомство із новим романом, і знайшов у книзі щось для нього особливе... Не прогадав тому, що ми вручили книгу людині, яка її дійсно прочитає, в чому, без сумніву, і є призначення книги.
Автор — Макс Кідрук — хоча й молодий, але вже достатньо популярний у світі вітчизняної літератури. Я поки що маю в активі два прочитані його романи («Не озирайся і мовчи», «Зазирни у мої сни»), тревелог «Мексиканські хроніки» і два оповідання. Може, й недостатньо для повноти оцінки. Проте особисте знайомство рік тому на презентації в Новограді справило на мене неабияке враження.
Макса Кідрука все частіше порівнюють із культовим американським письменником Стівеном Кінгом. Макс, нібито, на це порівняння ображається. Особисто я не розумію чому. Якби мене порівняли з Кінгом хоча б у сотій його долі, то я, напевно, отримав би силу лицаря джедай. Певно, Макс прагне автентично пройти увесь письменницький шлях і залишитись собою, а не «кимось новим».
Але, на мою суб’єктивну думку, є щось «кінгівське» у його творах. Зрештою, і великий Стівен не цурається згадувати імена письменників, на творах яких він виріс, і які допомогли йому письменницьки сформуватися.
«Люди — соціальні істоти. Існування суспільства неможливе без співпраці, розуміння та дотримання справедливості. Та чи існує це все поза соціумом, коли людина опиняється на межі життя та смерті?
Доведена до відчаю українка з великою сумою грошей, яка ігнорує дзвінки від чоловіка. Росіянин-пілот, який намагається приборкати аерофобію після загибелі коханки в катастрофі рейсу MH17. Найвідоміший політик Баварії на пікові кар’єри, який ненавидить свою роботу. Гравець американської Національної футбольної ліги, життя якого розвалилося після одного невдалого розіграшу. Таємний папський кардинал, який прямує до країни, де офіційно не існує католицької церкви... Незнайомці з різними долями. Єдине спільне для них — рейс 341, і він веде до найбільшого випробування у їхньому житті» — так анонсує свій новий роман український автор.
Макс Кідрук зазначає: «Роман «Де немає Бога» — спроба збагнути, чи є всередині нас щось таке, що втримує від перетворення на звірів у місці, де не діє мораль, у місці, де немає Бога».
Отже, запрошуємо всіх бажаючих на зустріч із Максом Кідруком у сесійну залу. Її стіни бачили багато такого, що часом культурний словниковий запас безсилий, щоб передати. Але цього разу ми в очікуванні ковтка свіжого повітря сучасної української літератури. До зустрічі наступної п’ятниці!