У переліку посилань на запит «Звягель» Інтернет найчастіше видає фото звягельського городища, фортеці, футбольної команди і, приємно, нашої газети. Древня назва міста продовжує жити не лише в історичних документах та спогадах, а й у сьогоденні. Не один раз громада намагалася повернути місту історичну назву, але досі безрезультатно. І ось до питання повернулися знову — 19 вересня відбулося засідання ініціативної групи.


Ініціатори назвали це не даниною моді у контексті декомунізації, а саме — поверненням до першоджерел. Мовляв, як човен назвеш — так він і плистиме, а назва «Новоград-Волинський», яку у 1795 році дала місту імператриця Катерина ІІ, без врахування історичних, географічних, духовних особливостей, містить негативну енергетику. Тоді, нагадаємо, Новоград мав стати центром Волинської губернії. Губернії немає, Україна боляче вибирається з-під гніту Російської імперії, а Новоград поки що залишається Волинським.
З історії відомо, що для України Катерина ІІ нічого доброго не зробила — серед її «заслуг», зокрема, введення кріпацтва і знищення Запорізької Січі.
— Можливо, «Новоград-Волинський» — це навіть не ідея Катерини ІІ, а її фаворитів, — вважає краєзнавець Віктор Ваховський. — Було декілька спроб повернути історичну назву. Перша — до революції, ще дві — у 1920-1921 р.р., коли міська рада прийняла рішення, а на обласному рівні відмовили. Мало міст, які можуть настільки довго пам’ятати своє колишнє ім’я. Буде багато спроб заперечити. Звинувачень, що назва «Звягель» — польська, але хочу спростувати вже зараз: поляки, коли прийшли, не нав’язали нам свого, залишили рідну назву.
Оригіналу Іпатіївського літопису, де перша згадка про «Звягель», немає, бо він згорів у 1812 році під час пожежі у Москві, а переписати могли як завгодно. Тому виникають розбіжності у назвах. В Україні триває декомунізація, а ми, вважаю, маємо стати лідерами у «декатеринизації», — закликав краєзнавець.
Окрім Катерини ІІ і Російської імперії, негативно позначилися на історії міста усі 800 років поневолення іншими загарбниками, які рубали нам історичні корені, змушуючи забути історію. Екс-мер Микола Боровець розповів, як шукав і не міг знайти джерел для вивчення місцевої історії, аж поки у 2010-му не видали першу книгу.
Доведеться зробити колосальну роботу, щоб переконати громаду у доцільності повернення історичної назви, — розуміють ініціатори.
На початку 20 століття намагання перейменувати місто на «Звягель» завершилося промовистим резюме генерал-губернатора Волинської губернії: «Название городу Новоград-Волынский было дано Катериной ІІ во время присоединения этих земель к русской империи для придания им русского облика. Возвращение городу прежнего названия вряд ли будет способствовать прославлению имени императрицы и укреплению империи».
Сьогодні питання продовжують ускладнювати нові політичні чинники. На арену, разом із війною з Росією, загибеллю тисяч захисників, розчаруванням в українській політичній еліті, вийшло зубожіння українців, які вважають, що під соусом «перейменувань» політики відволікають увагу від нагальних проблем.
— Ми перестали бути сірою масою. Зрозуміли нарешті, що зміни залежать від нас самих. Настав час подумати про духовне, — вважає головний лікар міськрайТМО Василь Борис. — Відходимо від старих назв і традицій, живемо у час перелому. Економічні проблеми перейменування чи повернення до історичних назв — несуттєві. Багато міст це вже пройшли без незручностей. Ми робимо це заради дітей та онуків.
— Усе, що стосується повернення історичної назви, буде без затримок розглядатися у депутатському корпусі. Я абсолютно на боці перейменування, — запевнив новий секретар міської ради Василь Остапчук. — Люди кажуть, що у них хліба немає, тому їм немає діла до історії. Але у такому випадку хліба й не буде.
— Назва «Звягель» — це дух і слава міста, — зазначив депутат обласної ради, директор Новоград-Волинського лісгоспу Степан Нусбаум. — Усі ми любимо Новоград-Волинський і ще більше любитимемо Звягель. У нас патріотична міська рада, тож гадаю, що питання буде нею підтримано. Така ж позиція в обласній раді — підтримати. Наразі потрібно обговорити це з людьми, бо «через коліно» рішення більше ніхто не приймає.
— У нас збережено два унікальних городища і два дитинці, площа збереженої історії — 70 гектарів. Матеріали наших розкопок — унікальні, таких немає ні в кого. Київ просить на виставку архіви нашої землі. Нашим матеріалам білогрудівської культури — три тисячі років! Ми настільки потужні, настільки класні, що не маємо жодного права це «закопувати».
Ініціативна група на чолі з активістом Віктором Гончаруком, у складі 32 впливових містян, підписали звернення до міського голови.
На 1 жовтня заплановано громадські слухання. Якщо громада і депутати на сесії 1 листопада підтримають рішення, тоді слово — за Верховною Радою України. Керівники підприємств та установ, присутні на зустрічі, запевнили, що докладуть належних зусиль, щоб пояснити своїм колективам доцільність повернення історичної назви. Зауважили, що питання можуть виникнути у тих, хто не бажає повертатися до своїх коренів.
Тож у Новограді розпочинається нова інформаційна кампанія. Наша газета пропонує усім небайдужим містянам дискусію на шпальтах газети — готові до співпраці.