Замки і фортеці завжди приваблювали туристів, тому в Україні дуже популярний містичний туризм — для охочих з головою зануритися в історії оборонних споруд, родовід династій, які тут мешкали, кровопролитні битви, палацові інтриги, що їх зберігають руїни. На тлі історичних пам’яток зараз модно організовувати колоритні фотосети, у яких минувшина поєднана з сучасністю.
За новими враженнями у подорож відправилися і звягельські туристи, а згодом прийшли розповісти про це читачам «Звягеля». Хлопці переконують, що за мінімальний бюджет на власному авто об’їхали пів-України і привезли враження, з якими не зрівняються жодні закордонні курорти.
— Вирішили проїхати по фортецях України і заїхати усюди, де тільки зможемо, — розповів один із мандрівників Олександр Барановський. — Подорожували наступним маршрутом: Новоград-Волинський-Вінниця-Умань-Одеса-Муровані Курилівці-Бакота-Кам’янець Подільський-Хотин-Чернівці-Говерла-Івано-Франківськ-Шипіт-Львів-Дубно-Новоград. Побували у п’яти замках: Хотин, Кам’янець, Тараканівський форт, Олеський і Піддубовецький замки.
— Що вразило тебе і друзів найбільше? Очевидно, враження є як приємні, так і не дуже?
— Вразило те, наскільки дійсно цікава та гарна наша країна. Усім, хто любить подорожувати, раджу обов’язково побувати на Бакоті (там просто казково гарно), на Говерлі та у Хотинському замку. Тараканівський форт на Рівненщині вразив. Фортеця часів Першої світової — єдина споруда подібного типу в Україні та один з найграндіозніших проектів Російської імперії. Зведена за наказом царя Олександра ІІІ, щоб захищати залізницю між Львовом та Києвом. На цій території, до речі, відзнято кадри фільму «Поводир» (2014-го року). Розповідають, що тут активно гуляють привиди. Навіть техніку з ладу виводили телевізійникам! А постійні відвідувачі, нібито, навіть сфотографували їх на телефон…
Фестиваль Шипіт став апогеєм нашої поїздки. Ми потрапили на святкування Івана Купала. Уявіть, у горах збираються тисячі музикантів, художників, фотографів, людей інших творчих професій, палять величезну ватру і святкують декілька днів.
Неприємні спогади у нас — лише про сайт «Синоптик», бо він ніколи з погодою не вгадував (сміється — авт.).
— А які враження з відвідин замків? Як сучасна молодь почувається у середньовіччі?
— Тим, хто цікавиться історією — однозначно дуже цікаво. Замки мають вражаючий вигляд, адже у них збережена захоплююча історія. Хотинська фортеця — просто нереальна, зачаровує своїм масштабом. Щоб це зрозуміти, треба там побувати.
— Подібний туризм — наскільки це витратна справа?
— Не витратна. Ми самі собі готували їжу на вогнищі, ночували у наметах або під відкритим небом. Витрачалися лише на пальне та екскурсії. У деяких містах ми вечорами грали для людей музику.
— У вас свій гурт? Тобто, поїхали саме складом музикантів?
— Ні, з друзями нас було четверо: я, гітарист мого гурту Сергій Стокозов, друзі Саня Іщук та Саня Радченко. Я зі Стокозовим сідали у центрі міст і грали для людей вуличний концерт.
— Підзаробили трохи?
— Вечірне пиво відбилось точно (сміється — авт.).
— Як гурт називається? Перепрошую за необізнаність.
— Та ми ж не знаменитості, все нормально. Називаємося «Fireflies». Нещодавно був фестиваль «Звягельмюзікфест», то наш гурт брав участь в організації та виступав.
— У перекладі на українську що означає назва?
— «Світляки».
— Тобто, у цьому вбачаєте свою місію — нести світло? Чи якось інакше?
— Все правильно. Своїми піснями і діями.
— А у такі подорожі їздили з друзями й раніше, чи ця якось відрізняється?
— Не так масштабно їздили, а тут зібралися і поїхали.
— Чи траплялися якісь цікаві історії, казуси, приколи?
— Дуже багато. Наприклад, іноді доводилося їхати дорогами, яких навіть «Гугл мапс» не знав! По дорозі з Одеси на Бакоту ночували у місті Муровані Курилівці, назву якого не могли вимовити цілий день (сміється — авт.). Культурне місто зі старим муром, гарним собором, а лінія оборони Сталіна там проходила така ж, як у Новограді.
Підіймалися на Говерлу найкрутішим «синім шляхом». Виявилося, що там є таке місце, де здається, ніби ти вже на найвищій точці Карпат, а коли доходиш, то бачиш Говерлу і розумієш, що це — лише половина шляху. Друзі аж на коліна попадали (сміється — авт.)!

— Негативно вразили у цій мандрівці лише українські дороги, усе інше викликало подив і захоплення, — розповів ще один мандрівник з цієї дружньої компанії Олександр Радченко. — Побачили багато визначних місць, а ще — такі дивовижі, як будинок на дереві, як поселення у гірських лісах — там нереальна природа, яку щодня бачиш із вікон будинку… Доводилося зустріти ручного кабана поблизу однієї з курортних баз у Карпатах. Ми його домашнім вином пригостили і, знаєте, йому сподобалося (сміється — авт.).
Хотинський замок у Чернівецький області мене вразив найбільше. Він вважається одним із Семи чудес України. Уявіть, ніхто і ніколи за декілька століть не зміг захопити цю оборонну споруду! Лише один раз його анексували, коли зрадник передав ключі загарбникам. Тут проводять свята козацької звитяги та знімають фільми. Стіни твердині над Дністром можна побачити у стрічках: «Захар Беркут», «Дартаньян і три мушкетери», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Тарас Бульба».
Водосховище на Бакоті, вигляд на яке відкривається з висоти, — теж захоплююче видовище. Я на одноманітному морі максимум три дні можу висидіти, а тут — пів-України проїхали за десять днів, і щодня — нова неперевершена локація!

Усі мандрівники запевнили, що у рази більше стали цінувати своє, національне. Закликають й інших не засиджуватися на місці — в Україні багато цікавого. Шкода, що туристична інфраструктура розвинута не настільки, як того хотілося би. Проте, для тих, хто бажає отримати «живі» враження — це саме те.