9 жовтня мине 23 роки, як з нами немає нашої рідненької мами — Людмили Костянтинівни ЛАВРЕНЮК

Пройшло стільки років, а в це й досі важко повірити...Немає таких слів, якими можна висловити біль втрати. Неможливо повірити, що тебе немає серед нас, що ми тебе уже ніколи не побачимо, не почуємо твого голосу, не поспілкуємося, не запитаємо поради... Ти просто навічно залишишся в наших сумуючих серцях. Нема тебе, хоч скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею. У світі, серед безлічі облич, вже не зустріти посмішки твоєї. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь, похилиться зажурена калина, і добрим словом люди пом’януть. Нехай лебединим пухом буде тобі земля і Царство Небесне. Нехай Господь благословляє твій вічний сон.

У вічній скорботі твої діти і онуки