Історики приводять немало яскравих фактів, що підтверджують правило: у важкій ситуації можна розраховувати тільки на себе. У даному випадку мова йде про нейтралітет держави.
Ми часто чуємо, що Україна стала своєрідним «полем бою» між Сходом і Заходом, Сполученими штатами Америки та Російською Федерацією, або ж Російською Федерацією та Європейським Союзом. Сформована зовнішньополітична і внутрішньополітична ситуація у країні, а також досвід розвитку державності і причин, які послужили прийняттю нейтралітету Швейцарією, Австрією, призводить до думки про доцільність отримання Україною статусу нейтральної держави.
Якщо розглядати поняття «нейтралітет» на мові юриспруденції, то це — політичне і правове становище держави, яка не бере участі у війні, підтримує мирні відносини з воюючими країнами і не надає жодній із них військову допомогу.
Ще у червні 2018 року, у Законі «Про національну безпеку України», був закріплений курс на вступ у НАТО і ЄС. При цьому ні Євросоюз, ні Північноатлантичний альянс не давали підтвердження готовності прийняти Україну до своїх лав. Перш ніж так ставити питання, потрібно отримати пряме запрошення від Євросоюзу і НАТО, якого ми досі не маємо, натомість є суцільні умови та ультиматуми.
Надії на те, що Україну чекають у НАТО, і що альянс допоможе нам у боротьбі з російською агресією, були остаточно розвіяні на початку 2015 року, під час боїв за Дебальцеве, коли ЗСУ зіткнулися безпосередньо з підрозділами армії РФ. Тому розмови про швидкий вступ України в НАТО і ЄС — популізм.
Окрім цього, такі питання, як вступ у НАТО чи в ЄС, повинні вирішуватися не депутатами через закони, а всенародним референдумом.
Якщо говорити про нас, українців, далеко не всі є прихильниками курсу України в НАТО. Соціологія показує, що тільки 43% українців виступає «за» вступ у НАТО. Тому, перш ніж виносити це питання в політичний контекст, потрібно все-таки розуміти настрій українців.
Безумовно, ми повинні орієнтуватись на НАТО чи ЄС, адже це — непоганий орієнтир для армії та економіки. Але ми повинні мати свій шлях, розвинену економіку, високий рівень життя людей, сучасні збройні сили, надійні кордони, гарне медичне забезпечення, надійних союзників.
Наприклад, НАТО воювати за нас не буде. Про реальний рух у НАТО можна буде говорити лише тоді, коли на частині території відновиться мир, і українські збройні сили увійдуть у ТОП-10 світових армій за рівнем бойового потенціалу.
Сьогодні ж, у Глобальному індексі військової могутності Global Firepower у 2018 році Україна зайняла 29 місце. І, щоб зацікавити НАТО, треба пройти ще величезний шлях.
Я не ставлю нейтралітет України як панацею від можливих загроз, але цей варіант розглядаю як елемент стратегії, і в обставинах, що склалися, важливо те, що нейтралітет зможе стати гарантією збереження територіальної цілісності і єдності країни.
Із цієї ж точки зору, нейтралітет міг би сприяти єдності громадян України і розвитку нації. Адже сьогодні в Україні дуже низька громадська активність українців: переважна більшість населення не бере участі у будь-яких громадських об’єднаннях, партіях, рухах тощо.
У процесі своєрідної перебудови світу серйозну і позитивну роль гратиме не тільки питання про забезпечення державної незалежності тієї чи іншої країни, а й питання про здатність цієї країни зберегти і підтримувати мирні відносини зі своїми сусідами.
Тому, мені здається, зараз всі ми повинні задуматися над тим, які сили ми повинні кинути на відродження нашої економіки. Як нам створити потужну армію і військовий флот. У нас повинен народитися здоровий державний егоїзм. Пріоритет українських інтересів.