Ініціативна група з питання повернення місту історичної назви «Звягель» 1 жовтня у Палаці культури організувала громадські слухання. Орендували велику залу, очевидно, сподіваючись, що в обговоренні активно візьмуть участь містяни. Втім, напівпорожня зала мовчки засвідчила ставлення людей до обговорення. Натомість учасники дійства вступили у гострі дебати, що продемонстрували не лише вболівання за долю назви міста, а й конфлікт між проукраїнськими силами та їх опонентами.
Нагадаємо, 19 вересня відбулося перше засідання ініціативної групи, на якому прийняли рішення про необхідність проведення громадських слухань. Інформацію про це було оприлюднено у місцевих ЗМІ.
Головна теза, що стала лейтмотивом обох зустрічей, — про те, що рано чи пізно місту буде повернено історичну назву. Коли саме, — наразі не дуже зрозуміло, адже Новоград поділився на три групи: «за» і «проти» перейменування, а також «тих, у кого інші проблеми». Ця спроба повернути місту історичну назву — вже п’ята в історії.
Багато хто погоджується, що цей процес міг бути спокійнішим, якби рівень життя містян був вищим, а нагальні місцеві проблеми — вирішені. Мовляв, стан доріг, водопостачання, екологічна катастрофа Случі та спалений Молодіжний центр — ось наразі першочергові питання, і аж ніяк — не перейменування, ініційоване «купкою людей». Традиційно ініціаторів звинуватили, що вони не радяться з містянами, і не менш традиційно ті, хто нарікає, чомусь не прийшов на обговорення.
Аргументи ініціативної групи — у тому, що Звягель має значно довшу історію, ніж Новоград-Волинський, названий Катериною ІІ «для придания этой местности облика истинно русских земель», про що свідчать історичні документи. В умовах війни з Росією тепер справою честі для багатьох є зміна назви. Звісно, місцеві проблеми не вирішаться блискавично, але, стверджують ініціатори, позбавимося негативної карми «нового города на Волыни».
Мережа з цього приводу, певна річ, зарясніла коментарями: «Якщо буде Звягель, то усі проблеми зникнуть? Яка різниця, де буде злочинність, вмираюча ріка, вбиті дороги — у Звягелі чи у Новограді-Волинському?», «Усі витрати на перейменування — за рахунок ініціативної групи», «Вирішують за усе місто, а нам немає коли ходити по слуханнях».
Серед противників перейменування — представники місцевої ветеранської організації. Чимало з них, за оцінкою краєзнавця Івана Тригуба, свого часу були проти декомунізації, визнання голодомору геноцидом, а УПА — воюючою стороною. Втім, зауважили члени ініціативної групи, вони з повагою ставляться до усіх думок з приводу даного питання. А те, що підійшли демократично, має засвідчити процес обговорення.
Прибічників назви «Звягель» теж вистачає. Це — провідні краєзнавці, міські голови попередніх каденцій, депутати міської та обласної рад, представники патріотичних політичних сил тощо.
Координатор ініціативної групи Віктор Гончарук, депутат районної ради, обгрунтував позицію: «Говоримо не про перейменування, а про повернення історичної назви. Враховуючи те, що 1795 року, без врахування громадської думки, Катерина ІІ у контексті імперської політики перейменувала місто, і 600-річна історія Звягеля була зупинена рішенням імператриці, котра принесла численні біди українцям: зруйнування Запорізької Січі та гетьманства, закріпачення, закриття українських шкіл».
«Катерина ІІ зробила свій внесок у те, аби збереглося наше місто, бо це було її рішення, щоб на місці селища розбудовувався Новоград-Волинський, — іншу думку озвучив мешканець Віктор Афонін. — І місто розбудували, воно стало кращим в області».
«Вопрос давно назрел и требует глубокого изучения истории, — вважає представник ветеранської організації міста Костянтин Малов. — Нужно уважать законы. Напомню, есть закон от 3 июля 1991 года, он до сих пор в силе, и там черным по белому написано о необходимости местного референдума. Мы должны понять: а почему до сих пор переименование не было реализовано? Какие причины этого?».
— Шановні ветерани, ми поважаємо ваш похилий вік, але хотілося б, аби ви висловлювалися рідною мовою. Скільки можна жити в країні і не знати мови? — обурився керівник ініціативної групи Віктор Гончарук. — Я вам зачитаю постанову виконкому від 27 червня 1921 року, коли одним махом були перейменовані 23 вулиці, ніхто нікого не запитував. Поважайте нинішню демократію: сьогодні ви вийдете спокійно із зали і вас не переслідуватимуть за вашу думку, а вночі не заберуть у ГУЛАГ.
— Не потрібно пов’язувати повернення історичної назви з питаннями доріг та іншими, — на закиди про нагальніші питання у місті відповів секретар міської ради Василь Остапчук. — Цими питаннями треба буде займатися і в Звягелі. Варто зрозуміти, що нині багато існує невідповідностей. Городище наше — звягельське, а претендує на нього Новоград-Волинський. З таким же успіхом на нього можуть претендувати Наталівка чи Чижівка. Інші міста мріють про таку багату історію, як у нас, а ми відмежовуємося від неї. Однозначно маємо підтримати, обговорити це у трудових колективах, пояснити людям. Так, як пояснювали свого часу перенесення пам’ятника Леніну. Це — шлях, якого нам не уникнути.
Найбільш аргументованими у цьому контексті є виступи краєзнавців, котрі оперують історичними фактами. Пропонуємо нижче окремі з них.
— Звягель — це народна назва, яка мала понад півтисячну історію до перейменування у Новоград-Волинський, — розповів краєзнавець Іван Тригуб. — Новоград-Волинський мав стати адміністративним центром Російської губернії у зв’язку з тим, що Росія відвоювала цей район у Польщі. У підручниках було написано, що це було звільненням від поляків, що дало українцям великі блага. Насправді це було загарбанням — від одного загарбника наші землі перейшли до іншого. За наказом Катерини ІІ, греко-католицька церква була замінена на російську, яка досі є — українська церква Московського патріархату, якою керує близький друг Путіна патріарх Кирило. Замість польської державної — стала державною російська. У нас не лишилося жодної української школи. Тепер, коли маємо незалежну державу, настав час повернути на своє місце те, що нам належить. Знаємо, що у місті про це думають по-різному, але слід зрозуміти, назва Звягель — справедливіша.
— Виникає питання, чому місто, перейменоване понад двісті років тому, у людській свідомості залишається Звягелем? — запитав Віктор Ваховський. — Справа у тому, що у назві Новоград-Волинський немає імені — «новий город на Волині». Який? А ніякий. Безіменний. Очевидно, що рішення про перейменування приймала навіть не Катерина ІІ, а її фаворит і другий чоловік Валеріан Зубов. Свого часу Бердичів хотіли перейменувати у Цукрозаводськ, а Житомир — у Льоноград. Ми би тоді жили у Льоноградській області. За таким самим аналогом названо Новоград-Волинський. Основна мета — відбити у населення пам’ять про свою ідентичність, і позначити, що ця земля — російська. Наскільки це доречно тепер, в умовах війни з Росією?
— Перейменування міста у Звягель — це удар по московській політиці, надто довго вона нищівно позначалася на історії України, — навів багато історичних фактів краєзнавець Валентин Вітренко. — Чи дійсно перейменування впирається у гроші? Перейменовують вулиці, міста, села. Ніде не говориться, що це великі гроші для бюджету. Школам та освітянам треба більше приділяти уваги історії рідного міста. Тут казали про референдум, але не треба думати, що прийдуть пенсіонери й усі підтримають позицію «Новоград-Волинський». Я — теж пенсіонер, але підтримую «Звягель», і, повірте, таких людей багато, серед молоді — особливо.
У кожного з мешканців була можливість висловитися на громадських слуханнях. На сесії 1 листопада депутати міської ради розглянуть питання повернення місту історичної назви. У разі його ухвалення, кінцеве рішення буде за Верховною Радою України.