«В Окружків жили ми два роки, а потім перейшли жити у 1873 році, восени, на вулицю Завадських, найнявши цілу садибу у пані Завадської, польки…Це була найкраща з трьох наших домівок звягельських, де ми, Косачі, проживали: мали-бо ми в Завадських дуже великий, хоч і одноповерховий, будинок, а до того — розкішний садок, теж дуже великий. Давня, правдива панська оселя. Садок був до певної міри запущений, але через те — ще кращий, так вільно росло у ньому садове й всяке інше дерево: липи, тополі тощо, і сила кущів: бузків розмаїтих, жасминів і всяких довголітніх квіток. Нашим малим дітям було так добре в тій чудовій оселі! Власне, заради дітей ми й найняли ту домівку в Завадських, бо в Окружка нам, при побільшанні нашої сім’ї, стало тіснувато, та й садка при його домочку не було».
Так описує Олена Пчілка, мати Лесі Українки, місце проживання родини після переїзду до нього з будинку міщан Окружків.
Ольга Косач-Кривинюк, молодша сестра Лесі, в «Звягельському періоді життя Лесиного життя» пише: «Любила Леся й Звягель дуже, особливо звягельську прекрасну річку Случ з її скелястими берегами, і старий величезний густий сад Завадських». А ще в пам’яті Ольги спогад (дуже ранній, як сон): «Ганок на кілька сходинок, перед ним широкий двір, вибрукуваний великим камінням. По один бік двору вулиця, по другий — густий старий сад…».
Зі спогадів Лідії Шишманової-Драгоманової, двоюрідної сестри Лесі Українки: «Пам’ятаю гарний великий дім з величезним садом у Новоград-Волинську…У тому домі та саду царюємо ми — діти…».
«Леся завжди, згадуючи своє звягельське життя, згадувала цей дім (Завадських) і сад при ньому, а згадували і вона, і Міша своє звягельське життя дуже часто…».
«У Звяглі був у нас при домівці великий садок; там було багато квіток, Леся дуже любила їх завжди», — писала Олена Пчілка у листі до онуки Оксани Шимановської.
Читаєш спогади про останню домівку Косачів у Звягелі, як в сім’ї називали Новоград-Волинський, і дуже уявно стає перед очима отой старий сад, що був місцем дитячих фантазій… І так хочеться зайти до того саду, пройтися запущеними доріжками… На жаль… немає того саду — вітром часу знесений… Залишилися лише письмові спогади про дерева, кущі декоративні і квіти багаторічні, що росли у ньому… Але ж сад можна відтворити!
Ідея не нова. Відтворення саду пані Завадської, у якої Косачі знімали будинок з 1873 по 1879 рік, відбулося ще у 2001 році. Потім декілька разів дерева підсаджувалися. Але неогороджена територія — і, як результат, поламані, або ж викопані молоді дерева, декоративні кущі…
Сад необхідно продовжити відтворювати.
Музей родини Косачів ініціює акцію «Звягельський сад Косачів». Відповідно до Програми співпраці між музеєм і ліцеєм №1 ім.Лесі Українки, учасниками акції стануть учні ліцею. Запрошуємо до участі також молодих мам: який приклад для діточок може бути кращим, ніж той, в якому участь беруть батьки!
Звертаємося до усіх, хто хоче долучитися до гарної справи, разом відтворити хоча б частинку того розкішного саду. Ваша участь у акції буде ціннішою, якщо ви прийдете зі своїми саджанцями. Це можуть бути дерева фруктові (вишні, груші, сливи), паркові (липи, ясени, акації).
Чекаємо на вас 26 жовтня, о 12 годині, на території музею. Для підтвердження участі в акції просимо дзвонити за тел.: 2-02-12; 063-016-13-00.