31 жовтня минає 40 днів, як невблаганна смерть забрала від нас найріднішу людину — донечку, дружину, матусю, бабусю, прабабусю — Валентину Іванівну МАТЮХ (ЄМЕЦЬ)

Низький уклін Тобі, ріднесенька наша, пам’ять і любов до Тебе назавжди буде в наших серцях. Нехай Господь благословляє Твій вічний сон і дарує Царство Небесне...

У глибокій скорботі усі рідні

27 жовтня минає 15 років, як немає з нами рідненької сестрички та тітоньки — Надії Степанівни ПАСІЧНИК з с.Дідовичі

До нас журавка прилетіла, вона принесла вісточку сумну — сестрички нашої не стало, тітонька наша не зустріне весну. Немає дороги ні з пекла, ні з раю, ми знаєм, що звідти нема вороття. Життя, ніби зірка небесна, згорає, душа відлетіла і згасає життя. Господь нам прощення дає у молитві, за нас він помер, для нас він воскрес. Почуй же, сестричко, цю щиру молитву, племінникам вісточку дай, озвися з небес. Тебе немає — серце плаче, душа згорьована болить. Ми кожен день тебе чекаєм і виглядаємо щомить.Закрила хижа смерть повіки, скувала холодом вуста, заснула вічним сном навіки людина добра і проста. Похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть. Скільки часу не мине, ти завжди будеш поряд з нами. Хай над твоєю могилою світить сонце, жалібно співають пташки, а на квітах буде роса — то пам’ять про тебе. Спи спокійно, наша дорогенька. Лебединим пухом хай буде тобі земля, а душі — вічний спокій і Царство Небесне.

Вічно сумуючі сестри, племінниці та племінники

27 жовтня минає 15 років світлої пам’яті Надії Степанівни ПАСІЧНИК

Якби могла ти довше жити, — були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають.

Вічно сумуючі діти, онуки

22 жовтня не стало найдорожчої нам людини, яка була ветераном Великої Вітчизняної війни, учасником бойових дій, яка турбувалася про всіх, у всьому допомагала, давала мудрі поради, — Феофанії Минівни ПРОКОПЧУК

Дорогесенька наша, найкраща у світі, матусенька люба, бабусенька мила, пробачте нас за все. Немає слів, що передати той біль і смуток в наших серцях. Ми дуже сумуємо за Вами, безмежно любимо і ніколи не забудем. Царство Небесне і вічний спокій Вашій світлій душі.

Сумуючі доньки, онуки, правнуки і праправнучка

29 жовтня минає рік, як не стало дорогої мами, бабусі та найкращої жінки — Ольги Климентіївни МАРЧУК

Той день осінній став сумний, і ми не в силах щось змінити. Тебе не стало, наша дорога, а серце так хотіло жити.

Глибокий сум і добра пам’ять назавжди залишаться з нами.

Вічно сумуючі діти та онуки

Є сила, що може забрати з життя,

та з пам’яті рідних — ніколи...

1 листопада минає 10 років, як перестало битися любляче серце дорогого, любимого синочка — Віктора Борисовича ПЕТРУКА

Як швидко плине час… Пішов від нас ти так раптово і дуже рано, ніхто не знав і не відчував біди. Тепер на серці тривожна рана, бо ти ж пішов не на годину, а назавжди. Чому життя таке несправедливе? Добрим людям — доля нелегка. Така душа розумна, добра, мила, а доля випала, немов полин, гірка. На чорний камінь упаде роса, і в тій скорботі — наша є сльоза. Тебе немає, і погляд твій погас, але в серцях ти назавжди у нас, бо таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство Небесне тобі і вічна пам’ять.

Вічно сумуючі батьки та рідні

25 жовтня — річниця гіркої розлуки, вічного жалю, світлої пам’яті, як немає з нами мого синочка — Анатолія Йосиповича ВАЗІНСЬКОГО

Пішов від нас ти так раптово й рано, ніхто не знав і не відчував біди, тепер на серці — величезна рана, бо пішов ти назавжди. Чому життя таке несправедливе? Добрим людям — доля нелегка, така душа — розумна, добра, мила, а доля випала гірка.

Кажуть, Бог забирає найкращих...

Серце плаче, душа згорьована болить, я кожен день тебе чекаю і виглядаю щомить. Як голос хочеться почути і міцно-міцно пригорнуть. Тебе нема, але в серцях ти житимеш завжди, бо такого щедрого і доброго не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Нехай Господь дарує тобі Царство Небесне. Спи спокійно. Нехай печаль і мої сльози не тривожать твій вічний сон.

Мама і всі рідні

27 жовтня минає 40 днів, як пішов з життя Юрій Антонович БОНЬКОВСЬКИЙ

Пішов від нас ти так раптово й дуже рано, ніхто не знав і не відчував біди. Тепер на серці — тривожна рана, бо ти пішов не на годину — назавжди. Чому життя таке несправедливе? Добрим людям — доля нелегка. Така душа — добра, мила, а доля випала, немов полин, гірка. Нехай свята земля береже твій вічний сон, в наших серцях ти назавжди.

З глибоким сумом дружина, син, батько, брат

27 жовтня минає рік з дня смерті найдорожчої нам людини — мами, бабусі — Валентини Іванівни ВОЗНЯК

Минає рік тяжкої скорботи і печалі, як тебе немає з нами. У наших вдячних серцях назавжди залишиться біль і смуток непоправної втрати. Ти була для нас надійною опорою, чудовою матір’ю та найдорожчою бабусею. Дякуємо тобі за життя, яке дала нам, доброту, любов та материнську ласку. Низько вклоняємося перед твоєю світлою пам’яттю, яка завжди буде з нами жити у наших серцях.

Сумуючі донька, зять, онуки, рідні

25 жовтня минає рік, як пішла від нас любляча дружина, мама, бабуся — Тамара Федорівна БОНДАРЧУК

Ми приносимо квіти Тобі живі, які ти любила, нам нічого іншого не лишилося. Ми безсилі щось змінити, але знаємо і віримо, що ти усміхнена завжди поруч з нами. Поминаємо усією родиною. Земля Тобі пухом. Вічна пам’ять і Царство Небесне.

У скорботі чоловік, діти, онуки і близькі

23 жовтня минуло 9 днів, як трагічно пішла з життя наша дорога мама, бабуся — Тамара Тимофіївна БОНДАРЧУК

Не стримати сліз нам ніколи, бо важко повірити в те, що ти не прийдеш вже додому, твій дім тепер — небо святе. Царство Небесне і вічний спокій, наша рідна.

У скорботі діти, онуки