У кожному класі є однокласники, які не приїздять на зустрічі. Втім, одна справа, коли для цього є вигадані причини, трохи інша (хоча це й не виправдання) — коли людина жертвує «мирськими утіхами» заради результату у спорті. «Готувався до змагань, тому не приїхав — їсти нормально не міг, пити — тим більше, а лякати тверезим виглядом не хотів. Якось доїду, якщо зі змаганнями не співпаде», — пояснює наш однокласник Ігор Каменський, який живе і працює у Києві тренером. Його відданість улюбленій справі — бодібілдінгу — викликає щирий інтерес. І хто сказав, що слідкувати за своїм тілом потрібно лише з настанням весни, коли час роздягатися?
— Зараз для багатьох питання правильного харчування і гарного тіла займає важливі позиції. Чому попередні покоління цим не переймалися, а проблем із вагою мали значно менше?
— Наші бабусі і дідусі багато фізично працювали, більше рухалися, а ми днями сидимо за компами і їздимо на машинах, у метро. Я на сидячій роботі не помітив, як став важити 106 кг. Коли задишка, пітливість, складки на животі стали заважати, то я почав їсти на піввідра менше. Потім став прагнути, щоб ця їжа була здоровою. Паралельно, пізно ввечері, щоб ніхто не бачив моїх конвульсій на турніках, виходив займатися. І втягнувся. Кілограми почали танути, я міцнішав, самопочуття покращилося. Помітив, як відрізняється верх тіла від ніг. Так добрався у спортзал. Це я до чого? Ніколи не пізно почати. І треба спокійно сприймати: «Ой, навіщо тобі це все?», щоб потім з усмішкою чути: «Ой, та ладно… Невже ти це зробив?!».
— Тому зараз є попит на фітнес-тренерів?
— Грамотні поради нікому не завадять, і об’єктивний погляд зі сторони тренера, котрий шкодуватиме тебе менше, ніж ти сам. Щоб бути фахівцем, — треба постійно вчитися, відвідувати курси, семінари. Особливо цікаво працювати з тими, хто не вірить, що може схуднути. Усе залежить від ваги: люди з більшими обсягами на початку можуть втрачати 3-4 кілограми на тиждень. Стабільно. У першу ж чергу важливі харчові звички та рухливість.
— Тобто, ти — скульптор людських тіл?
— Бодібілдінг дослівно означає «будування тіла», тому — так, я скульптор (сміється — авт.). До мене постійно підходять хлопці на вулиці і ставлять питання щодо форми. Я на годину можу «зависнути», пояснюючи принципи тренувань, харчування, мотивації. Тому пішов у тренери. Спортзал — місце, де час летить приємно і непомітно. Люблю тренуватися зранку: ніби день щойно почався, а ти вже зробив щось важливе.
— Які основні поради: як харчуватися, аби не запливати салом?
— Вчитися поважати своє тіло і не пхати у нього усіляке сміття, бо тіло дається нам одне на усе життя. З раціону слід викинути зайве: майонези, кетчупи, чіпси, сухарики. Найбільш калорійне та поживне перекинути у першу половину дня, тоді організм впродовж дня спалить надлишки. Чим щільніше поснідаєш — тим більше буде енергії на день і не хотітиметься побалуватися некорисним. Обмежити цукор і сіль, які утримують воду в організмі. У другій половині дня намагатися вживати легку білкову їжу (варене чи гриль м’ясо з овочами, яйця, сир (творог). Їсти не пізніше, ніж за 2-3 години до сну. Намагатися споживати їжу, приготовану власноруч. Ковбаси, сосиски — не корисні для тіла. Багато рухатися, ходити пішки, активно відпочивати.
— Як давно ти береш участь у змаганнях з бодібілдінгу і які маєш результати?
— Дебютував цього року, у травні, у категорії «пляжний бодібілдінг». У Федерації UFPF на кубку України посів друге місце і став першим у категорії «дебют». Планую далі виступати.
— Бодібілдерам доводиться йти на серйозні жертви. Бувають зриви?
— За добу після змагань я набрав шість кілограмів. Висушене тіло всмоктувало воду та смаколики, як пилосмок. Це називається гіперкомпенсація. Півроку не був у «Макдональдсі» і три тижні не їв нічого шкідливого. Захотілося картоплі-фрі — зліг з приступом панкреатиту, бо тіло забуло, як перетравлювати цю отруту (сміється — авт.).
— На змаганнях бодібілдерів є і дівчата, і чоловіки. Не заважаєте один одному?
— Гримерки у нас загальні, усі ходять майже голі, ніхто не соромиться. Чого соромитися, як маєш гарні тіла? Доводилося бачити дівчат, які, сходячи зі сцени, скидали взуття на підборах і плакали. Дуже гарне взуття і дуже незручне. Хоча жінки від природи витриваліші, заганяти їх важко.
— Що потрібно для участі у змаганнях бодібілдерів?
— Потрібні сталева дисципліна та залізна мотивація. Втратити форму, якщо не займатися і не слідкувати за харчуванням, можна за декілька місяців.
— Тобто, усе твоє життя розписане режимами харчування і тренувань?
— Моє — так, бо я виступаючий атлет. А бути у гарній спортивній формі — не настільки важко.
— Якщо, звісно, живеш один, і твій холодильник сформований відповідно до потреб?
— На рахунок сім’ї, звісно, є специфіка. Якщо подружжя має однакові звички щодо спорту і харчування, — супер. Важче, коли в одному холодильнику знаходяться і куряча грудка, і торт (сміється — авт.). Проте, це можна владнати, якщо є бажання. Хто хоче, — шукає шляхи, хто не хоче, — відмовки.
— Що складає твій раціон?
— Є дві основні фази: набір м’язової ваги та сушка (прибирання зайвого жиру). Як правило, набір ваги відбувається на осінь і зиму, а сушка, відповідно, навесні та влітку. Під час набору маси основу складають «правильні» вуглеводи: каші, макарони твердих сортів, цільнозерновий хліб і 20% — білки: м’ясо, яйця. На сушці усе діаметрально змінюється: вуглеводи — 20%, білки — 70%, ще 10% — правильні жири: оливкова олія, горіхи, риб’ячий жир.
— Які особисті рекорди у спортивній формі маєш?
— Втрачав 14 кілограмів за два тижні. Втім, нікому не раджу такий експрес-метод, бо це шкідливо. Щодо силових вправ — присідання зі штангою 180 кг на три рази та жим штанги на груди 135 кг на три рази, при особистій вазі 84 кілограми. Тобто, присідаю з вагою, удвічі більшою за власну.
— Наскільки вік впливає на форму атлетів? Тобі твоїх 37 не заважають?
— У чоловіків пік розквіту припадає на 30-40 років, невипадково відомі бодібілдери — у цьому віці. Так, з віком, є певні особливості. Сповільнюється обмін речовин (метаболізм) і слід ретельніше добирати харчування. Організму потрібно більше часу на відновлення між тренуваннями, на загоєння спортивних травм.
Проте, я зараз значно краще почуваюся, ніж у 25-35 років. З віком приходить досвід та обережність у виборі вправ, навантажень. Можна виглядати спортивно у будь-якому віці. Моїй мамі — 69 років, і вона важить 54 кілограми, тому що багато рухається і вміє правильно харчуватися.
— Можливо, це — генетика? Чи ти її цьому навчив?
— Люди сильно переоцінюють вплив генетики, він складає 10% від результату. Мамі я даю поради, але загалом вона змінила свої звички після того, як прожила 15 років у Італії. Там дуже розвинена культура правильного харчування. У нас це втрачено після розпаду Радянського Союзу, коли держава слідкувала за якістю продуктів. Зараз з’явилося безліч закордонних смаколиків, консервантів тощо.
— М’язи мало накачати, їх ще треба навчитися відчувати — у тебе про це чимало постів в Інстаграмі.
— Так, я часто про це пишу. Комусь варто підняти з землі папір і у нього вже руки Халка, або топтати тоннами булки і мати пральну дошку замість живота. А хтось годинами не злазить з тренажера і важко отримує бажаний результат. Разом із тим, якби генетично природа робила нас більш досконалими,то не було би цікаво над собою працювати. Маємо те, що маємо, усе інше — наростимо! Не люблю, коли все легко дається. Знецінюються усі перемоги і досягнення. Йти проти течії, боротися з генетикою — ось що цікаво.
— Дякую, Ігоре, за цікаву розповідь.
— Усім — прогресу, чим би ви не займалися!