Щороку, в четверту суботу листопада, в Україні відзначається День пам’яті жертв Голодомору, вчиненого тоталітарним репресивним сталінським режимом, а також голодомору 1932-1933 років в Україні. Трагізм цього найсумнішого та найскорботнішого періоду в долі українців полягає в тому, що шляхом створення штучного голодомору керівництво тодішньої тоталітарної країни намагалося вбити жагу до свободи та незалежності у нашого волелюбного народу. Нам, сучасному поколінню, важко навіть уявити, що на багатющій та плодовитій українській землі люди потерпали від голоду, помираючи в страшних муках. Голодомори минулого століття, як ганебне та антисоціальне явище, були засуджені прогресивним людством та визнані ним геноцидом українського народу.
Голодомор — не історична минувшина, а глибока демографічна і духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять його очевидців. Це був розбій, свідомо спрямований на винищення українців. Людям, які вижили, ці роки запам’ятались на все життя.
Хай найвищим пам’ятником мільйонам жертв в Україні буде світлий храм нашої душі, сповненої скорботи, та молитвою за їх упокоєння!
Наш найсвятіший обов’язок сьогодні — зберегти пам’ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам’ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути.