Можна порахувати на пальцях однієї руки чоловіків-перукарів із Новограда. 26-річний Олександр Хаустов — барбер, або, кажучи простіше, — перукар чоловічого роду. В обласних центрах ця професія дуже популярна, як і атмосфера чоловічого клубу, притаманна барбершопам (буквально — чоловіча цирюльня). Такий собі «рай» для чоловіків, де, окрім стрижки та професійного догляду за волосяним покровом обличчя, вам запропонують скуштувати віскі, гортаючи модний чоловічий журнал, адміністатори складуть компанію у грі в нарди чи шахи. Відвідування такого клубу, зрозуміло, обійдеться значно дорожче, але є люди, котрі можуть собі це дозволити. У Новограді таких небагато, тому подібних закладів у нас немає. Проте, у жіночій компанії місцевих перукарів є майстри-чоловіки.
Познайомившись із одним із них — Олександром Хаустовим — вирішили про нього розповісти. Зустрівши такого хлопця на вулиці, можна зробити висновок, що своєму зовнішньому вигляду він приділяє значну увагу. Особливо це стосується зачіски: доглянуте волосся, класна укладка, підкреслена іншим кольором чолка, акуратна борідка, яка свідчить, що над нею працював професіонал. У перукарні зовнішній вигляд такого майстра дає впевненість, що на своїй справі він розуміється і має почуття смаку. У деяких чоловіків це викликає іронію, проте у такому випадку зрозуміло: людина гармонійно відповідає своїй професії.
— Сашко, а ти хотів би працювати у барбершопі і мати змогу реалізуватися у професії на повну?
— Були плани з барбершопом, але Новоград не готовий до цього. Прорахували, що у нас це не вигідно — мало у нашому місті клієнтів, готових платити 300-400 гривень за перукарські послуги. Коли працював у перукарні на автовокзалі, де стригтися приходили пасажири, часто — з сільської місцевості, то ціна за стрижку (вища бодай на 10 гривень за середню) викликала реакцію: «А чого так дорого?».
Мрію відкрити модну студію з акцентом на молодіжні стрижки. Це моя «фішка» — яскраві фарбування та молодіжні стрижки.
— Напевно, часто чуєш від чоловіків щось на кшталт: «Перукар — не професія для чоловіка!»?
— Раніше — значно частіше. Хоча й зараз говорять про якусь нетрадиційну орієнтацію, згадують Сергія Звєрєва, шукають якийсь підвох. У мене є дівчина, з орієнтацією все нормально (сміється — авт.).
Чоловік-перукар — це виклик суспільству. Але ж зараз багато стилістів, дизайнерів, косметологів — чоловіки, тому час відходити від стереотипів. З відкриттям барбершопів ця професія теж перестає бути екзотикою. Тим не менше, той факт, що у «Глобалі» в Житомирі працює майстер манікюру — чоловік, людей більше дивує, ніж захмарні ціни у бутиках (сміється — авт.). Натомість у деяких країнах, наприклад, у Туреччині, в Єгипті перукарями працюють лише чоловіки.
— Тебе не ображають кепкування з цього приводу?
— Вже ні. Це робота, яка приносить мені задоволення. Радий, що свого часу дослухався до порад сім’ї та обрав цю професію, здобувши відповідну освіту. Подобається бачити блиск в очах після стрижки, укладки чи фарбування, мене це мотивує. На 70 відсотків я — чоловічий майстер, серед моїх клієнтів небагато дівчат. Здебільшого — ті, яким до вподоби експерименти: вибривання потилиць, малюнки на скронях. Моя аудиторія — переважно молодіжна, моя «фішка» — модельні, подіумні стрижки, яскраві фарбування.
— Але ж на подіумні стрижки навряд чи є попит у Новограді? Чи означає це, що невдовзі ти вирушиш підкорювати інші обрії-міста?
— Поки що не збираюся, шукаю себе тут. Працюю з образами ведучих на заходах у Палаці культури, для фотосесій, весіль, святкових заходів. Для тих, кому подобається бути помітним, вирізнятися, мати оригінальний зовнішній вигляд.
— З клієнтами не завжди можна розгулятися в епатажних образах, на кому їх тоді випробуєш?
— Друзі залюбки йдуть на експерименти. Є настрій — дзвоню і запрошую на стрижку, чи вони приходять зі своїми ідеями. Дійсно, у маленьких містах не так багато прихильників креативних стрижок, але вони є. Їх можна одразу помітити на вулицях, виокремити із загальної маси. Це — музиканти, ведучі, творчі люди. Із «зіркою» на скронях тебе однозначно помітять: хтось буде у шоці, а хтось — скаже комплімент.
— Бувають і парадокси: коли модна «фішка» зовсім не личить?
— Важливо, щоб стрижка підходила до образу, стилю. Навряд чи банкір зробить собі «блискавки» на голові, натомість діти постійно замовляють якісь візерунки і дуже це люблять. Навесні має відбутися новий проект — «Голос міста», його організатор — мій клієнт. Думаю, буде цікава нагода разом поекспериментувати. Нещодавно запрошували мене з майстер-класом у молодіжний клуб. Відвідував майстер-класи у Житомирі.
— Де зараз працюєш?
— В «Анабелі», але не щодня. Запис за телефоном: 063 725 10 07.
— Цікаво спостерігати за твоїми роботами в Інстаграмі — актуальний формат, дієва реклама. Хто допомагає створювати фото- і відеопортфоліо?
— Так, моя основна аудиторія, клієнти — підписники з Інстаграму. Дивляться, потім приходять. Я часто сам придумую стрижки, замальовую їх. Портфоліо допомагають робити друзі — фотограф, візажист. Разом працюємо над образами, продумуючи найменші деталі. Це цікаво, коли людям подобається.
— Які цікаві випадки траплялися у твоїй роботі?
— Наприклад, найшвидша стрижка «полубокс» тривала 8 хвилин (сміється — авт.), коли клієнт-військовий поспішав на автобус. Настільки поспішав, що забув у перукарні валізу, за якою потім вертався. Несподівано було, коли один керівник, у нього хобі — футбол, захотів стрижку «під Роналдо», з полоскою на скроні і на брові…. Йому сподобалося, але потім казав, що реакція колег і близьких була різною. Не усі сприйняли його бажання виглядати креативніше — дехто вважав, що його вік вже не відповідає такому стилю.
— Що ж, Олександре, було цікаво дізнатися про нову професію. Розвивайся, залишайся оригінальним, отримуй від цього моральну та фінансову винагороду!
— Щиро дякую!