Йдемо до Європи.
Бо в них, мовляв, високий рівень життя! Високі моральні цінності! Культура!..
А були ж часи, коли Україна несла культуру в Європу. Ще в сиву давнину дочка Ярослава Мудрого, Анна, котра стала дружиною французького короля Генріха І, навчила його придворних писати і читати. Побудувала лазні (французи майже не милися, бо вважали це гріхом) і навчила їх митися. Навчила їх їсти виделками, які із собою привезла, бо ті їли руками. Будувала храми, бібліотеки. А коли помер старий король, то Анна Ярославна очолила престол. Тобто, стала королевою Франції.
Було…

…Оце приїхав із відрядження. Пішов у душ, а вода холодна. Виявилося, немає електрики. І холодильник поплив…
Метикую собі: певно, довгенько того світла не було.
Сусід каже:
— Та це вже не перший день таке твориться. На десять-дванадцять годин відключають.
На сусідній вулиці і справді електрики копошаться. Стовпи нові ставлять.
Підходжу до одного з них. Ніби до старшого. Бо дуже вже руками розмахує. Очевидно, керує процесом. Лице в нього таке червоне-червоне…
— Шановний, ви тут за старшого? — привітавшись, питаю в нього.
— А що таке? — напружився відразу той.
— Кажу, в Європу йдемо.
— Куди?
— В Європу.
— Не пойняв?
— У людей світла немає.
— Реконструкція лінії йде.
— А в нас — дереконструкція холодильників.
— І ще раз не пойняв?
— Холодильники, кажу, від тривалого відключення електрики течуть. І помитися хочеться. І вечерю приготувати.
— Потерпите.
— А якщо ми вас — до суду?
Обличчя «реконструктора» враз із червоного зробилося багровим. І він з глибоким натяком спитав:
— Ви ще не судилися з організацією?
— Бог милував.
— Ото-то! І це… Договір заключали з «ресом»?
— Певна річ.
— То почитайте його. Маємо право на дванадцять годин відключати світло!
— Маєте, — відказую. — Але там не написано, що ви це маєте робити протягом тижня.
— Так, не заважайте працювати.
Ось і приїхали.
Щоправда, цього дня світло на вулицях житлового масиву увімкнули раніше. І наступного дня. Може, це було збігом обставин.
Та я про інше. Капітальний ремонт електромереж проводиться в багатьох районах міста. І справа, без сумніву, робиться добра. Оскільки старі бетонні стовпи потріскали і при сильних поривах вітру можуть попадати і наробити лиха.
Але чи повинні від «реконструкції» потерпати мешканці міста?
Звичайно, перетерпіти можна. Але ж до людей і по-людськи треба відноситись. Хоча б попереджати про дні і час відключення, щоб звягельчани знали про проблему і пристосовувалися до неї.
Разом із тим з’ясувалося, що попередити приватних споживачів міста досить складно. Керівництво РЕМ бідкається, що оголошення в газету не даси, бо не всі її передплачують чи купують. І на стовпах не варто вішати, бо знайдуться такі, які не читають оголошень…
Одне слово — колапс! Інших джерел, аби донести інформацію до мешканців міста, у нас немає.
Отакої!
В Європу йдемо…
До речі, про Європу. Наприклад, у Польщі, коли планується відключення електроенергії в приватному секторі або проведення якихось ремонтних робіт, то в них поштарки (поштарки!!!) ще за два тижні до кожної оселі приносять повідомлення від підприємств, які планують проведення тієї чи іншої роботи. І при цьому ще й дуже вибачаються про створення на деякий час незручностей для своїх громадян.
У нас вибачаться…