Маючи диплом вчителя англійської мови, звягельчанка Анжела Прищепа, випускниця 4-ї школи, прилетіла у фешенебельний Дубай за направленням Київського молодіжного центру зайнятості — по контракту з компанією «Alshaya Co», що є провідним міжнародним оператором франчайзингу майже 90 найвідоміших роздрібних брендів у світі, включаючи «Next», «H&M», «Topshop», «Starbucks».
У компанії «Alshaya» Анжела пропрацювала рік — не хотіла залишатися продавцем, маючи диплом, що приваблював кращими перспективами. У чужій країні перед дівчиною з Новограда-Волинського був вибір: летіти додому чи шукати нові перспективи в Об’єднаних Арабських Еміратах (ОАЕ). Вона вирішила залишитися на рік, потім — ще. Влаштувалася у компанію з організації урочистих подій: днів народження, весіль, вечірок, де мала змогу дізнатися багато про традиції арабської країни. Тривалий час працювала у компанії з продажу мобільних аксесуарів.
Нині Анжела майже 13 років мешкає у Дубаю. Зустріла чоловіка-француза, з яким створила сім’ю, мають маленького сина. На даний момент працює менеджером із продажу у французькій компанії «BaByliss», що виробляє професійні електроінструменти для перукарів.
— Анжело, важко було розпочинати свій шлях у чужій країні?
— Звісно, було нелегко, але плакатися і жалітися не мала часу. Потрібно було рухатися вперед. На мою думку, еміграція дуже загартовує людей. У мене був вибір: брати себе в руки і досягати цілі, або пакувати чемодани і їхати до мами. Будь-який вибір — правильний, якщо знаєш, чого ти насправді хочеш, аби бути щасливим.
— Які перші враження були від Еміратів?
— Все здавалося неймовірно величезним, як у дитинстві. Сюрпризом стала кількість різних народів і культур в одній країні. Тут лише 15% місцевого населення, решта — кочові працівники. Здивувала усміхненість людей: у супермаркеті, на заправці, у найдешевшому закладі і в шикарному бутіку на тебе дивляться з повагою, усмішкою. Навіть, якщо ти прийшов розбиратися у чомусь — завжди зустрінуть привітно і проблема вирішуватиметься на позитиві.
— Менталітет, вбрання, звички європейських жінок суттєво відрізняються від корінних мешканок ОАЕ. Чи можна там, наприклад, одягатися «демократично»? Чи жодних коротких спідниць або шортів?
— Звісно, ми відрізняємося: етнічно, географічно, історично, традиційно, релігійно тощо. Але важливо, що у нас є спільне — бути людиною, жінкою. Спочатку я була налякана місцевими законами: що можна, а що ні. Насправді, не такий страшний вовк, як його малюють. Бути жінкою в арабській країні — це інший досвід для європейської людини. З одного боку ти відчуваєш величезну турботу і увагу, з іншого — буває дуже непросто вирішити якісь питання без присутності чоловіка. Усе потрібно розглядати під кутом поваги до релігії, традицій місцевого населення. У шортах та в коротких спідницях ходити можна, але не бажано з’являтися у такому одязі в офіційних установах.
— Наскільки обмежують закони арабської країни? Чи зустрічала серед арабів легковажне ставлення до закону, як буває в Україні?
— Раніше я розглядала обмеження, як заборони. Зараз це для мене — закон країни, в якій я проживаю. Якби не сила закону, то такої кількості емігрантів тут би не було. Ставитися легковажно — можна, але — на власний ризик! Тут не спрацьовує кумівство, «блати» і хабарі. У кращому випадку, якщо порушуєте закон, на вас чекає депортація, без особливих пояснень: за кермом п’яний, чи не сплатив рахунок вчасно, чи щось некоректно прокоментував незнайомцю, який неправильно обігнав тебе на дорозі — за це завжди будеш покараний.
— Дубай відомий спектром вражаючих туристичних послуг. Який найпривабливіший вид відпочинку і чи доводилося тобі відпочивати, як відпочивають туристи?
— Сафарі у пустелі — цей відпочинок дуже популярний як для туристів, так і для мешканців ОАЕ. Романтика пустелі і золотих пісків переплітається зі спогадами Лоуренса Аравійського, казками «Тисячі й однієї ночі», м’яким світлом античних ламп і багаття, що освітлює табір бедуїнів.
Місцеві жителі, особливо чоловіки, полюбляють виїжджати у пустелю на джипах — підкорювати піщані дюни, а потім смажити шашлики на багатті. Це місцеве хобі перехопили турагенства, супроводжуючи спеціальні тури катанням на верблюдах, смачною арабською вечерею і «танцем живота». Ми також із друзями вибираємося у пустелю час від часу, так сказати «на природу», щоб відпочити від гамірного міста. Інколи, навіть, залишаємося з ночівлею. Буває, що вночі біля палатки ходять верблюди. Захід і схід сонця у пустелі — просто неймовірні!
— Розкажи, будь ласка, про арабські традиції.
— У священний місяць Рамадан арабам забороняється їсти і пити від світанку до заходу. Туристам слід зважати на це — відмовитися від вживання їжі у громадських місцях, утриматися від барвистих і строкатих убрань. При готелях працюють бари і ресторани, де іноземці спокійно можуть пообідати у світлий час доби. Під час Рамадану робочий день триває максимум шість годин — як для мусульман, так і для інших віросповідань.
Цікавими є традиції арабської кухні. Прийом їжі — часто це нагода зустрітися у колі родини та друзів. Арабські страви дуже смачні, ситні, ароматні. Вони, як і українці, люблять попоїсти, щоб на столах було багато різних страв.
— Які національні страви? Ти навчилася щось із того готувати?
— З їхніх страв готую «кус-кус» (це страва марокканської кухні). Арабська кухня включає елементи середземноморської й африканської кухонь. Типові для неї слова — рис, кус-кус, баранина, горох, баклажани, оливки, фініки, запашна вода (квітки апельсинового дерева і троянди), деревне вугілля та м’ятний чай.
— Український борщ часто готуєш?
— Інколи, з пампушками. Особливо, коли дуже хочеться додому…
— Щодо алкоголю в арабських країнах, наскільки усім відомо, існує багато заборон?
— Алкоголь продається лише у спеціалізованих магазинах у разі наявності дозволу — «alcoholic licence» (таке собі «свідоцтво алкоголіка»). Мусульманам таке свідоцтво заборонене. Спиртні напої продаються у ресторанах при готелях у всіх еміратах, окрім емірату Шарджа, де діє «сухий» закон. Політика щодо алкоголю різниться у кожному з еміратів: у деяких є більш суворою, в інших — менш.
Вживати алкоголь можна у ліцензованих місцях — орієнтуючись на іноземних туристів, такими є заклади у готелях. Існують алкогольні магазини, вхід до яких заборонений мусульманам.
— Тобто, нетверезі на вулицях Дубая — це фантастика?
— За це можуть навіть ув’язнити. Я за роки проживання ніколи не бачила на вулицях нетверезої людини. Після вечірок усі розбігаються по домах на таксі.
— У багатьох мусульманських країнах існує обмеження щодо вживання свинини. Це означає, що її не знайдеш «днем із вогнем»? Яка альтернатива?
— У звичайних ресторанах страв зі свинини ви не знайдете. Якщо ви не мусульманин і захочете скуштувати свинячу відбивну, то доведеться знайти спеціалізований ресторан, де вам її приготують. Проте, без м’яса в арабській кухні неможливо. У м’ясних стравах використовуються яловичина, козлятина, телятина, м’ясо птиці, риба та яйця. М’ясо часто обсмажують на розпеченій сковороді без жиру, що надає особливого смаку. Варто спробувати м’ясо ягняти з рисом і горіхами — «гузі», шашлик «тікка», традиційну арабську «шаверму». Тут є можливість спробувати кухню чи не усіх країн світу і зустріти близько 180 національностей.
— Чи правда, що у традиціях національного одягу арабські чоловіки можуть конкурувати з жінками за кількістю суконь?
— Є таке, але жінок теж не ображають. Чоловіки-араби носять довге плаття білого кольору — «кандур». Білий колір для арабів — колір шляхетної людини, у спеку — дуже практичний. За день чоловік може переодягнутися 3-4 рази, тому на вулицях ви ніколи не побачите арабів у брудному або зім’ятому вбранні. Гардероб чоловіків зазвичай складається з понад 50 суконь. Лише в поїздках за кордон вони можуть надіти костюм або інший європейський одяг.
Жіночий «кандур» — багатошаровий. За дорожнечею обробки і тканини можна дізнатися про добробут чоловіка. Часто під національним одягом жінки носять наряди від відомих кутюр’є. Подейкують, що більшість суконь із показів високої моди їдуть в Емірати. Жінки ОАЕ використовують багато ювелірних прикрас, їх вартість порівнюється з вартістю житла або машини. Це своєрідний маніфест щедрості чоловіків.
Існує кілька версій, чому арабські жінки ходять у чорному. За однією з версій жінка — тінь чоловіка, тому вбрання — чорне. За іншою, білий колір — робочий, а чорний — святковий. Через те, що еміратські жінки не працюють — у них завжди свято.
— Ти працюєш менеджером з продажу. У чому полягає твоя робота?
— Я відповідаю за розвиток бренду «BaByliss» у країнах Близького Сходу: Кувейт, Оман, Бахрейн, Ірак, Йорданія, Ліван, Індія і Пакистан. Побувала в усіх цих країнах, окрім Пакистану.
Багато українців працює у готельно-туристичній сфері та у місцевих авіакомпаніях, які проводять конкурсні відбори стюардів у Києві.
— Ти — єдина українка у компанії, де працюєш?
— Так. У нашій компанії також є французи, ліванці, філіпінці, індуси, алжирці. За офіційними даними, зараз в ОАЕ проживають близько 8 тисяч українців.
— Що араби знають про Україну?
— Здебільшого знають із політичної точки зору, зараз — набагато більше, ніж у 2006-му, коли я приїхала. Сучасні ЗМІ розповідають новини з України, інколи їх можна прочитати на перших шпальтах місцевих газет.
При нагоді я розповідаю про українські традиції, мальовничі місця, привожу з України щось смачненьке поласувати. Тут є українська вечірня школа, український священик, активна українська громада, головною платформою спілкування якої є Фейсбук.
Багато українських діячів культури, спортсменів, дизайнерів відвідують Дубай, беруть участь у різних заходах. Завдяки цьому про Україну дізнаються дедалі більше. Наша громада в ОАЕ брала активну участь зі збору коштів для АТО, запрошували захисників на реабілітацію, підтримували дитячі онкоклініки. Ми хоч і далеко, але не забуваємо звідки ми.
— Українські товари можна побачити на полицях супермаркетів?
— З кожним роком з’являється все більше продукції з України: цукерки, яблука, чорниця. Доводилося бачити продукцію «Organic Milk» з Баранівки.
— Як араби рятуються від спеки? Тобі важко було звикнути до їхнього клімату?
— Із червня по жовтень перебування на вулиці стає схожим на відвідини сауни, температура може сягати позначки +50 °С. Найспекотнішою країною на Близькому Сході вважається Кувейт, де у літній період — +55-60 °С. Рятують лише кондиціонери. Їх встановлюють, навіть, на автобусних зупинках! Кисню і свіжого повітря у цей період дуже не вистачає, тому більшість сімей планують відпустку. Проте, людина звикає до всього.
Коли я розповідаю про наші зими, тутешні дивуються, як ми виживаємо за температури -15 °С. Зараз, взимку, тут найкращий сезон — температура вдень +25-30 °С, ввечері — +18-20 °С. Найхолодніше — у січні, коли буває +10 °С уночі.
За нашою зимою сумую, особливо, у новорічно-різдвяний період, коли хочеться повернутися у світ дитинства, санок, колядок та бабусиної куті…Українська громада в ОАЕ робить багато, щоб зберегти і передати наші традиції. На Різдво збираються на спільну вечерю з вертепом і колядками, навіть додому можна запросити посівальників і колядників.
— Чи святкують Новий рік в Еміратах?
— Ще й як! Саме в цей період дуже багато туристів, тому усе — з фокусом на них: феєрверки, вечірки, декорації, подарунки. Магазини вже зараз прикрашені новорічними локаціями.
— Ти задоволена своїм життям у іншій країні?
— Так, задоволена, адже у мене тут найдорожче — моя сім’я. Тут дуже приваблює сервіс і безпека, практично немає криміналу. Можна забути телефон будь-де і без проблем його повернути. На крадіжки мало хто зважується, адже повсюди — камери.
Тут справді безпечно виховувати дітей, хоча й дорого.
98% шкіл — приватні і коштують від 4 до 25 тис. дол. за рік. Серед переваг навчання — вивчення мов. Діти вільно спілкуються англійською змалку. Вивчення арабської є обов’язковим, тож діти з інтернаціональних сімей знають від трьох до чотирьох мов, не досягнувши 5 років. Наш син зараз спілкується англійською, французькою та українською.
— Як часто ти буваєш в Україні і наскільки сильний контраст відчуваєш, коли перетинаєш український кордон?
— Вдома буваю, як мінімум, раз на рік. Головний контраст — це сервіс, дороги, взаємовідносини людей. Через політично-економічні негаразди українцям важко бути лояльними. Знаю, нелегко зараз… Боляче щоразу чути про те, що відбувається, адже це моя країна — тут мої батьки, рідні, друзі. Дуже хочеться, щоби за будь-яких обставин ми залишалися людьми. Це звучатиме банально, але мрію бачити більше усмішок на обличчях вдома.
— У чужій країні тобі вдалося реалізувати мрії, заради яких ти поїхала за кордон?
— Не планувала жити в ОАЕ більше одного року, особливих «ставок» на цю країну не було. Хотілося змінити щось у житті, спробувати нове, але життя розпорядилося по-іншому. Мрії? Так, здійснилися. Наприклад, я завжди мріяла святкувати день народження влітку, хоч народилася у листопаді. У Дубаю мені це вдається, бо у листопаді тут сонячно і тепло! Тепер я точно знаю, що потрібно мріяти. Навіть, якщо мрія здається зовсім божевільною. Мрії здійснюються!