Чим може пишатися будь-яке мале чи велике місто? Чим, насправді, пишаємося ми, називаючи своїм рідним містом Новоград-Волинський? Насамперед, своєю давньою історією. Звичайно ж, іменитими земляками. Тим, що саме у Новограді-Волинському народилася знана всьому світові Леся Українка.
А ще — що вже 22 роки (!) поспіль місто наше збирає з усіх усюд — з України і з-зарубіжжя цікаві художні колективи, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, виконавців солоспіву — аматорів і художнього слова — професійних артистів на Міжнародне свято літератури і мистецтва «Лесині джерела».
У більшості своїй жителі міста називають його Днем міста, навіть не замислюючись, якої помилки допускаються. Та й не дивно, адже саме ця більшість і сприймає свято як просто можливість «гарно» відпочити, нерідко не просто з сім’єю, а з величезною ріднею, і навіть з друзями, котрі з’їжджаються на свято, спеціально плануючи свої відпустки саме на ці дні.
Цей факт ми констатуємо, як явище безперечно позитивне — люди з’їжджаються до рідних місць, отже пам’ятають коріння своє. Їдуть з усієї України, з країн ближніх, з Америки, Ізраїлю, Німеччини, Швейцарії, Австрії, Італії.
Складаючи програму свята, ми завжди пам’ятаємо, що «Лесині джерела» — насамперед, свято літератури і мистецтва.
Пишаймося тим, що серед розмаїття тематичних свят і Днів міста, якими радують своїх жителів міста малі і великі нашої України, зберегли ми традиції «Лесиних джерел», закладені ще у 1987 році.
Констатуємо як факт: щороку на свято літератури і мистецтв до Новограда-Волинського приїжджають письменники і поети, науковці-лесезнавці, майстри художнього слова, в основі творчої діяльності яких — слово Лесі Українки, її життя, її творчість...
Саме тому перший день свята літератури і мистецтв, п’ятниця — це завжди «Лесин день», день її пам’яті. Саме в п’ятницю — традиційна зустріч літераторів, науковців, жителів міста, кого цікавить тема творчості Лесі Українки, і відбувається вона теж традиційно — в літературно-меморіальному музеї Лесі Українки. В будиночку, де народилася Леся і де дух її донині.
Зберігаючи традиції, нам щороку вдається урізноманітнювати програму свята. У цьому році втретє в приміщенні іншого музею нашого міста — музеї родини Косачів — планується проведення всеукраїнського конкурсу виконавців художнього слова ім. Лесі Українки, до участі в якому запрошуються професійні читці — актори театрів та артисти філармоній.
Безперечно, таке представництво накладає на організаторів свята велику відповідальність. Ми дуже добре розуміємо — їдуть — значить, вірять у високий рівень організації конкурсу. Тим більш відповідально і для учасників і для нас, організаторів, що за умовами конкурсу учасники читають поезію самої Лесі Українки або написане про Лесю Українку, або представляють акторську гру за драматичними творами, автором яких є Леся Українка.
Любителі поезії і театрали, ви зацікавилися? Тоді запам’ятайте — п’ятниця, 22 серпня, музей родини Косачів, Всеукраїнський конкурс виконавців художнього слова ім. Лесі Українки.
Особисто я пам’ятаю свої враження від 1-го конкурсу 2006 року і ту тишу, яка стояла тоді у вітальні музею родини Косачів протягом 4-х годин! Найкраще з поезії Лесі Українки — любов до життя, і кохання, і сум, і печаль... А драматичні твори, такі складні для театральної постановки (це скаже вам будь-який театральний режисер!), але які глибокі за своєю філософією! Значить, варті мук акторських, що образами Лесиними заповнюють душу і серце!
Програмою свята цього року передбачається цієї ж п’ятниці вистава Дніпропетровського обласного музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка «Лісова пісня» за драмою-феєрією Лесі Українки.
Можливо, дехто вже готовий дорікнути організаторам свята, мовляв, знову «Лісова пісня», адже пам’ятаємо її на острівку в постановці народного театру Палацу культури, режисер — Заслужений працівник культури України Петро Сурай. Потім був Херсонський обласний музично-драматичний театр — «Лісова пісня» — там само на острівку, а через рік — на сцені міського Палацу культури.
Всі три вистави — це все та ж сама драма-феєрія «Лісова пісня», справді і драма, і феєрія в усіх трьох випадках! Але така різна за режисурою, за виконанням, музичним матеріалом!
І ось знову «Лісова пісня», тепер у постановці Дніпропетровського театру.
«...Тоненька, несмілива, неговірка, втім, абсолютно впевнена у своєму виборі, знайшла з благословення незабутнього Мар’яна Михайловича Крушельницького, свою мистецьку долю і вийшла на сценічний шлях. Спершу, як блискуча актриса, а в останні два десятиліття ще й як цікавий, своєрідний режисер. І він, цей її тернистий сценічний шлях, нелегкий (не так навіть у перші роки його долання, як у наступні — тріумфів і визнання) проходив ніби крізь рядки віршів Лесі Українки:
«Але стане вінцем
Лиш тоді плетениця тернова
Коли вільна душею людина
По волі квітчається терном...»
Ці слова — про Лідію Кушкову, режисера-постановника драми-феєрії «Лісова пісня» на сцені Дніпропетровського музично-драматичного театру. Саме цю виставу режисер разом із колективом запропонувала увазі дніпропетровських глядачів ще у 2003 році.
«...Вистава Лідії Куткової... народилась в наш непростий час і всотала в себе «генетично» і зорово-просторово всю його складність і суперечливість. Її темою став, якщо коротко, — страдницький шлях Мавки до людськості. Ця Мавка... не спустилася до людей — вона прийшла до них.
Принесла їм скарби своїх лісових весен, своїх білих снів. Те пробудження дав їй Лукаш — людина — і людям віддає вона «своє вище розуміння краси, кохання, творення...»
Автор цих слів про режисера Лідію Кушкову, про її виставу у виконанні акторів Дніпропетровського театру — Василь Неволов, кандидат мистецтвознавства, професор, заслужений діяч мистецтв України. Саме його схвальна стаття про прем’єру «Лісової пісні» на сцені Дніпропетровського музично-драматичного театру у грудні 2003 року стала поштовхом для нас, організаторів свята «Лесині джерела», запросити театр з виставою «Лісова пісня» до участі у святі літератури і мистецтва «Лесині джерела».
Отримавши згоду від адміністрації театру, ми одразу включили виставу до програми свята, бо якимось внутрішнім інтуїтивним відчуттям переконані — усі, кому пощастить побачити виставу, безперечно отримають насолоду. І це буде знову та ж сама драматично-феєрична «Лісова пісня», але це буде зовсім інша вистава.
У минулому 2007 році, що був ювілейним для міста, ми розширили літературну тему свята, включивши до його програми Свято книги «В пошуках мудрості» (таку назву ми залишили і для цьогорічної програми). Враження перших учасників Свята, а їх було не так вже й багато серед пісенно-танцювальної феєрії основного дійства «Лесиних джерел», переконали нас: така інтелектуальна форма пропаганди надбань світової літератури, і в першу чергу української, що сьогодні вкрай актуально, може знайти своє місце в програмі свята саме ЛІТЕРАТУРИ І МИСТЕЦТВ та ще з такою глибокою назвою як «Лесині джерела».
23 серпня цього року організатори Свята книги — міська централізована бібліотечна система — пропонують цікаву і, головне, різноманітну програму для всіх, кого цікавить тема книги:

• парад літературних героїв «Пригоди героїв славнозвісних книг»;


• поетичний вернісаж «Книги — володарі простору» для широкого загалу відвідувачів свята;


• виставка-ярмарок сучасної літератури;


• виставка дитячих малюнків-ілюстрацій до улюблених книжок «Світ книжкової ілюстрації»;


• про книгу через сміх і жарт (вислови відомих людей, гуморески, сценки);


• музична вікторина «Мелодії, щоніколи не старіють»;


• книжкове лото «Забава».

І врешті-решт, найцікавіше, на мою думку — бенефіс кращих читачів бібліотек міста «З книгою по життю». Минулого року кращими читачами, відзначеними у Святі книги стала сім’я Лібеги: батько Валентин Іванович, мати Наталя Йосипівна і син Ігор. Якщо ви є активним читачем будь-якої з 6-ти бібліотек, що працюють у місті, у вас є шанс стати учасником бенефісу кращих читачів 2008 року. Організатори Свята книги чекають на вас 23 серпня!
Що ще запропонують жителям міста і гостям свята його організатори -про це у наступних випусках газети.