Добрий день, редакція газети «Звягель»! У соціальних мережах активно обговорюють новий Закон про добровільну згоду на секс. Дехто стверджує, що для того, аби уникнути проблем у майбутньому, така згода повинна бути письмова. Чи дійсно тепер для виконання «подружнього обов’язку» потрібна розписка?

На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
Те, що досі було прийнято називати подружнім обов’язком, може стати приводом для кримінальної відповідальності. Нововведення найбільше зачепило чоловіків. У соціальних мережах вони тепер посилено обговорюють питання інтимних стосунків без правових наслідків. Переживають, що за секс без зафіксованої надійно згоди партнерки вони з нового року можуть отримати строк.
Із 11 січня в Україні набудуть чинності зміни в Кримінальному кодексі, і ми зараз спостерігаємо рідкісний випадок, коли вони активно обговорюються не тільки професійними юристами, але й звичайними громадянами.
Бурхливу реакцію соціальних мереж викликала нова редакція частини 1 статті 152, яка звучить так: «Вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої людини з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (згвалтування), — карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років».
Примітка до статті свідчить, що згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин.
Діюча редакція статті 152 КК України визначала згвалтуванням статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.
Варто також зазначити, що зміни вносяться для того, щоб привести українське законодавство у відповідність із вимогами Конвенції Ради Європи про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством, так званої, Стамбульської конвенції. Вона прийнята 11 травня 2011 року всіма 47 країнами-членами Ради Європи, але досі не ратифікована Україною. За її ратифікацію виступають жіночі організації і особисто Президент України Петро Порошенко, проти — низка депутатів Верховної Ради і Рада церков. На думку останніх, проблема з Конвенцією полягає в тому, що вона легалізує одностатеві стосунки і концепцію гендеру, що не відповідає українським традиціям.
Насправді ідея гарна: захистити права людини. Та чи буде адекватною її реалізація, — покаже час. У чому небезпека? Перш за все, у зловживаннях. Чоловіки не дарма непокояться, адже є певна когорта жінок, які маніпулюють сексом задля власної вигоди. Тепер у них з’явиться ще один вагомий інструмент.
Крім того, формулювання «проникнення в тіло іншої особи» теж викликає дискусії, оскільки воно фактично виключає те, що гвалтівником може бути жінка.
Правда, жінки-злочинці можуть потрапити під дію оновленої статті 153 «Сексуальне насильство» Кодексу, яка трактує це поняття як «насильницькі дії сексуального характеру», але без проникнення в тіло жертви. За це передбачена відповідальність до 5 років позбавлення волі.
Будь-який злочин, що вчиняється стосовно подружжя (чи іншої особи, з якою винний перебуває чи перебував у сімейних чи близьких до них стосунках), матиме обтяжуючу обставину. Покарання за нього буде більшим, аніж якби жертвою була випадкова людина. Приклад. За згвалтування «дають» від 3 до 5 років позбавлення волі. А якщо жертва гвалтівника — дружина або партнерка (нинішня чи колишня, не має значення), то покарання буде від 5 до 10 років позбавлення волі.
Але крім Кримінального кодексу, який визначає певні діяння як злочини, існує ще Кримінальний процесуальний кодекс, який визначає процесуальну сторону та вимагає доказів. Докази повинні бути в будь-якому випадку. Однієї заяви особи про те, що вона не давала згоди, абсолютно недостатньо, щоб засудити іншу особу. Відсутність згоди необхідно доводити так само, як раніше доводилась наявність насильства, або якогось стану, при якому жертва не могла усвідомлювати, що з нею відбувається.
Також із 11 січня Кримінальний кодекс України доповнюється двома новими статтями:
— статтею 126-1 «Домашнє насильство», тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких стосунках, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, — карається: громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 5 років, або позбавленням волі на строк до 2 років.
— статтею 151-2 «Примушування до шлюбу», тобто примушування особи до вступу в шлюб або до продовження примусово укладеного шлюбу, або до вступу у співжиття без укладання шлюбу, або до продовження такого співжиття, або спонукання з цією метою особи до переміщення на територію іншої держави, ніж та, в якій вона проживає, — караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.