Мати синочка народила,
Раділа йому вся родина,
Навчала, пестила, оберігала,
Вона в душі надію мала.
Та грізний ворог не дрімав,
Він на війну його забрав,
І білий світ їй чорним став,
Молилась, щоб в бою не впав.
І доля, ніби посміхнулась,
Синок додому повернувся,
Та не впізнала мати сина,
Додому повернувсь він сивим.
У сні він знову рвавсь до бою,
Кричав і плакав, і стогнав,
В тому Дебальцевому бої
Він друзів поховав, Героїв.
Вже п’ятий рік іде війна,
Звучить мелодія сумна,
Стоїть солдат в гіркий печалі,
Він друзів-побратимів поминає…