Юрій та Вадим Блищики народилися та виросли в селі Новосілки Володимирецького району Рівненської області в сім’ї робітників. До першого класу середньої Малотолковецької школи пішли з радістю та завзяттям. Після закінчення 11-ти класів у 2003 році Юрій та Вадим вирішили навчатися у автошколі, їх приваблювали автомобілі та все, що з ними пов’язано. Після закінчення автошколи, весною 2004 року, отримали повістку з Володимирецького районного військового комісаріату і були призвані в лави Збройних сил України для проходження строкової військової служби з гордістю пішли захищати Батьківщину.
Строкову військову службу проходили в 179 центрі військ зв’язку в м.Полтава на посадах водіїв. У жовтні 2005 року брати демобілізувалися і повернулися в рідне село. Але після недовгих роздумів брати Блищики твердо вирішили пов’язати своє життя з військовою службою і звернулися до військового комісара з проханням призвати їх на військову службу за контрактом в 30-ту окрему механізовану бригаду. І вже 10 листопада 2005 року хлопці знову одягли військову форму і розпочали свою службу в 3-й механізованій роті I механізованого батальйону на посадах гранатометників.
З перших днів служби близнюки зарекомендували себе з найкращого боку: проявляли наполегливість та старанність, швидко адаптувалися в новому колективі. З’явилися нові друзі, поступово була завойована повага та довіра з боку командирів. Наполеглива праця протягом року дала свої результати, вже після року служби братів-близнюків було призначено на посади командирів бойових машин. Саме вони зі своїми відділеннями захищали честь 3-ї механізованої роти на ротних тактичних навчаннях з бойовою стрільбою в 2006 році на Житомирському полігоні, там вони показали себе, як справжні професіонали.
Весною 2007 року Юрій та Вадим закінчили курси інструкторів «З миротворчості та безпеки взводної та ротної ланки», що проходили в Яворівському міжнародному центрі підготовки миротворців, отримали відповідні сертифікати і були зараховані кандидатами для проходження подальшої служби в миротворчому підрозділі, що формувався на базі 2-го механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади.
Після чотирьохмісячної підготовки близнюки стояли в одностроях 9-ї ротації українського миротворчого контингенту польсько-українського батальйону в Косово.
Шість місяців напруженої роботи з підтримання миру та стабільності в Косово на посадах командирів спеціальних відділень брати-близнюки виконали з честю.
Весною 2008 року, після повернення з далеких Балкан, Юрій та Вадим продовжили службу в I-му механізованому батальйоні. Восени 2008 року вони взяли участь у бригадних тактичних навчаннях з бойовою стрільбою.
З метою підвищення свого фахового рівня в кінці квітня 2009 року успішно склали іспити по закінченню курсів молодших спеціалістів у 169-му навчальному центрі Сухопутних військ Збройних сил України.
На запитання, чи не шкодують, що пов’язали себе з військовою справою, брати в один голос відповіли, що не шкодують анітрохи, бо військова служба відкрила їм багато нового, дала можливість випробувати та перевірити себе.
Їхнім словам вірити можна: такі хлопці, як Юрій та Вадим, складають майбутнє нового українського війська. Нехай щастить вам, хлопці, у вашій нелегкій, але почесній, справі.