Зростанням цін нині нікого не здивуєш. Ледь не щоденне поступове збільшення вартості того чи іншого товару на 5, 10, 15 відсотків протягом останніх півроку стало нормою. Проте, такий стрибок цін, що відбувся із медикаментами, не вкладається в рамки здорового глузду — препарати масово подорожчали в півтора, два, а то й більше разів. Тут і прикладів наводити не варто — кожен, хто змушений вживати ліки, й сам знає, що й наскільки стало дорожчим.
Тож, не дивно, що в редакцію надходить чимало кореспонденції, в якій читачі звертаються до газети із проханням опублікувати роз’яснення від компетентних осіб стосовно того, чи відбувається взагалі якийсь контроль на місцях за ціноутворенням на ліки. Бо, як свідчать читачі, вартість окремих медикаментів, по-перше, «стрибає» із дня на день, по-друге, може відрізнятися ледь не в рази, в залежності від того, в якій аптеці купуєш.
Завідуюча центральною міськрайонною аптекою (ЦМРА) №217 Тамара САХНЕНКО, з якою ми поспілкувалися з цього питання, пояснила, що, відповідно до постанови Кабінету Міністрів, на окремі види медикаментів затверджено максимально допустимі види націнки. Іншими словами — медичний заклад, що реалізує ліки, не має права встановлювати надбавку на такі ліки вищу, аніж передбачено постановою.
Якщо детальніше, то Кабмін поділив усі медпрепарати на три групи (що саме потрапило до конкретної групи, за бажанням, можна дізнатися у відділі з питань охорони здоров’я чи в ЦМРА). На препарати, що входять до першої групи, максимальна надбавка до митної чи заводської ціни, яку має право встановити аптека, складає 15%. На ліки, що входять до другої групи, — так званий, національний перелік, — 35% до заводської чи митної ціни. Третя група — нерегульована. На ціноутворення тут може вплинути лише конкуренція — де дешевше, там і купуватимуть. Ніби між іншим, Тамара Сахненко додала, що в ЦМРА №217 — в аптеці, що є комунальною, — максимальна надбавка на ліки перших двох груп складає 25%.
Ціни на медикаменти могли б бути дещо нижчими, якби аптеки закуповували ліки у заводів-виробників напряму, без посередників. Однак такий варіант практично неможливий, адже який завод візьме на себе клопіт окремо співпрацювати з кожною аптекою, яких по Україні тисячі, — розповідає далі Т.Р.Сахненко. Для цього є фірми-дистриб’ютори, що фактично є посередниками між виробниками ліків і аптеками. Звичайно, що це — додатковий фактор, що призводить до збільшення вартості медпрепарату.
Якщо під таким кутом поглянути на ціноутворення, то причина різниці в ціні у різних аптеках на один і той же медпрепарат зрозуміла. Втім, значна відмінність у вартості теоретично допустима лише на ті види ліків, що не належать до контрольованих державою.
Контроль за ціноутворенням в аптеках Новограда-Волинського здійснює обласна інспекція по цінах, — повідомляє начальник відділу з питань охорони здоров’я Любомир ДУТЧАК. Рейди за участь представника від інспекції та міської влади проводяться нечасто, але стабільно — десь раз на квартал. Інформація збирається, аналізується. Проте, розповідає далі Л.Р. Дутчак, ще жодного разу не трапилося випадку, щоб якась аптека «попалася» на значному неправомірному завищенні цін. Що це — всі ціни дійсно в порядку чи просто аптеки, заздалегідь підготувавшись до рейду, ставлять на один день «нормальні» ціни? Питання, знову ж таки, до контролюючих органів.
Повертаючись до цінового стрибка на медпрепарати, причини такого явища слід шукати далеко не на місцевому рівні. Фахівці кажуть, що у всьому винна фінансово-економічна криза, що призвела до нестабільності вітчизняної валюти по відношенню до американського долара. Відомо, що значну частину ліків Україна імпортує. Ціна на закордонні медикаменти прив’язана до курсу долара. Ось і відповідь. Прикро, що й українські виробники, у свою чергу, теж хочуть урвати шмат ласого пирога й, користуючись моментом, «підганяють» ціни на вітчизняні медикаменти до вартості закордонних…
Не виключений також варіант, коли суттєва різниця в цінах по різних аптеках міста обумовлена датою закупки препаратів. Приміром, якщо аптека придбала медикаменти місяців три-чотири тому, за нижчою закупівельною ціною, то, відповідно, й ціна реалізації в неї менша, аніж у тих аптеках, що провели закупки за новими, підвищеними цінами. Що поробиш — такі реалії. І єдине, що залишається, — берегти здоров’я, оскільки лікування навіть легкої хвороби за нинішніх цін — відчутний удар по сімейному бюджету.
У продовження теми не можна не згадати про кількаразове зростання цін на найпопулярніший серед населення вид контрацептивів — презервативи. І це відбулося в умовах, коли Україну називають одним із лідерів у Європі за темпами поширення хвороб, що передаються статевим шляхом, серед яких і СНІД. Та й підліткова вагітність у нашій країні теж, на жаль, не рідкість. Цікаво, той, хто відповідає за цінову політику на ці засоби, задавав собі питання, чи купуватиме підліток упаковку презервативів за 12-15, а то й 20 гривень, якщо батьки на кишенькові витрати йому дали 20-30 гривень? Це при тому, що й таку суму далеко не кожні батьки своєму чаду можуть виділити. Запитання риторичне.
Шкода, але в місті в останні роки остаточно щезла практика розповсюдження безкоштовних контрацептивів серед категорій населення, котрих відносять до груп ризику. Як повідомила виконуюча обов’язки директора центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді О.М. КОТОВА, останній раз безкоштовні гігієнічні пакети, до складу яких входили й презервативи, розповсюджувалися ще у 2006 році. Та й то — це проводилося за благодійні кошти (допомагали фонди й ПРООН). І призначалася допомога винятково ін’єкційним споживачам наркотиків.
Бюджетні гроші на такі цілі не виділялися. Навіть у День боротьби зі СНІДом такий простий і очевидний крок, як розповсюдження безкоштовних презервативів серед молоді, не практикується. При цьому міська влада не втомлюється приймати програму за програмою, і при кожній можливості декларувати про свою готовність кинути всі сили й засоби на боротьбу з поширенням СНІДу.