Чоловік середніх років підійшов до юначки, котра стояла до нього спиною.
— Вибач, сонечко! Як…
Дівчина рвучко повернулася до незнайомця. Завзято жуючи жуйку, вигукнула:
— «Сонечко»! Круто! Юльок!
— Не зрозумів.
— Юльок, кажу. Моє поганяло. Чьо нада? А, догнала. Клеїшся, мужик?
«Мужик» зніяковів. Мимоволі заусміхався.
Юначка такий жест виснувала по-своєму:
— Що, твоя шмара тебе кинула?
— Ніхто мене не кидав! Я…
— Донжуан?
— Ти…
— А може, я малолєтка?
— Це неважливо. Я хотів…
— А ти знаєш, ловеласе вусатий, що за малолєток строк дають?
— Та знаю! Але…
— Ні фіга собі! Ти, мужик, за мене і в тюрму навіть згоден сісти?! Круто, мачо!
— В тюрму я не хочу. Я хочу…
— А-а! Думаєш, трах-бах і злиняв?
— Ну ти даєш, дівчисько!
— Юльок! Поганяло моє!
— Та чув.
— Звідки? Стежиш за мною? Ти маніяк?
— Цирк на дроті!
— Значить, маніяк. До мене не підходь.
— Чому?
— Кричать буду.
— Та я тільки...
— Знаю, знаю! Не перший клас! Зараз своєю клешнею рота затулиш і в кущі потягнеш!
— Повна деградація!
Вусань ступив крок уперед.
«Малолєтка» заверещала:
— Не підходь, кажу!
— Та я обійти тебе хотів. Прибацану.
Аж тут до них підійшов розхристаний білобрисий одноліток. З бляшанками якогось напою в руках.
Фиркнув:
— Шо йому треба, мала?
— Маніяк.
— Хто?
— Он той козел.
— Оцей?
— Ага!
— І шо йому тра?
— Згвалтувати мене хотів.
— Ти чьо, дядя?
— Та я тільки хотів у неї спитати, як до автовокзалу пройти…