ОРГАНІЗАТОР «ЛЕСЯ ГРАНД ФЕСТ» ДІЛИТЬСЯ СЕКРЕТАМИ СУЧАСНОЇ ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ ІМЕНІ ПОЕТЕСИ
Цього тижня Україна відзначила 148-му річницю від дня народження Лесі Українки і стало ще очевидніше, що заіржавілий підхід до видатної жінки-особистості добряче усім набрид. Зовсім не потрібно бути лесезнавцем, аби розуміти, що у родині Косачів любили і впроваджували усе прогресивне, тому під час музейних екскурсій хочеться чути не про нафталін. І респект екскурсоводам, котрі знаходять сучасні форми подачі біографічних фактів відомих людей.
НОВИЙ ФІЛЬМ ПРО ЛЕСЮ ЗАПАЛЮЄ
Після презентації цими днями тизера (рекламного повідомлення-загадки, що містить частину інформації про продукт) художнього фільму під робочою назвою «Леся Українка. Узлісся» громадськість радо заплескала у долоні — нарешті!
З перших кадрів заворожує новий погляд: велична постать — це не запорошений портрет на шкільній стіні, як сказала режисер Нана Джанелідзе, а «жива, пристрасна, ревнива, самовіддана жінка, яка бореться зі смертельною хворобою». У тизері бачимо один із найдраматичніших періодів з життя поетеси — час, який вона провела з Сергієм Мержинським наприкінці його життя, коли написала поему «Одержима».

Нові погляди на персону землячки Лесі, тим паче, важливі для нашого міста, бо Новоград, ставши колискою генія, досі не спромігся побудувати на цьому факті потужний бренд для спраглих туристів. Не лише тому, що місцева туристична інфраструктура лишилася на рівні радянського періоду.
Після «Лесиних джерел» 30-річної давності у нас спостерігається тотальний дефіцит заходів із сучасним поглядом на персону поетеси — самі лише покладання квітів до пам’ятників і обурення «лесезнавців» від пропозицій, які, на їх погляд, є недоречними.
Як тут не згадати, що нове — це осучаснене старе, і що хочеться бачити людські риси у видатних постатях, аби тягнутися до їх величі. У цьому контексті доводилося спостерігати, наприклад, успіх вистав за творами Лесі Українки з сучасним музичним оранжуванням, від яких дійсно бігли мурахи по шкірі — їх привозили на «Лесині джерела» провідні українські театрали.
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ФЕСТ У НОВОГРАДІ
На противагу обізнаним лесезнавцям старої формації, у Новограді з’явилися молоді земляки, котрі пропонують новий погляд на розвиток місцевого бренду. Серед них — «Фундація Широкопояс», подружжя Олександра і Ольги, які струсили пил зі шкільних портретів землячки, організувавши торік музичний «Леся Гранд Фест», що має стати щорічним.
Готуючи інтерв’ю, що вийшло у нашій газеті декілька номерів тому, про новий захід «Голос Міста», ми розговорилися з Олександром Широкопоясом про секрети успіху дебютного фестивалю «Леся Гранд Фест», що накосив чимало схвальних відгуків від спраглих на новинки звягельчан.
Усі хочуть пишатися Лесею, але як зробити це «у тренді», — наступне інтерв’ю про це. До речі, 28-30 червня відбудеться другий фестиваль. Обіцяють виступи не менш цікавих артистів, нині триває продаж квитків.
ВЛАДА ВИТРАЧАЄ БЮДЖЕТ, А МИ ЗАЛУЧАЄМО ПАРТНЕРІВ
— Олександре, після першого фесту артисти побачили, що ви провели якісний фестиваль, і тепер вони зацікавлені у виступі. Це — успіх. У вас раніше був досвід організації музичних проектів?
— Це — наші з дружиною перші проекти, досвіду раніше ми не мали.
— Але, щоб потужно розмахнутися, потрібні значні кошти, далеко не кожен може собі це дозволити. Погодьтеся, ентузіазму замало?
— Завжди є партнери, яких потрібно зацікавити. Ви ніколи не реалізуєте нічого без партнерів, тож основне — цікава ідея і вміння донести її людям, які зацікавляться і допоможуть реалізувати.
Пошук партнерів — одна з основних ланок у довгому і складному механізмі організації будь-якого заходу. Міська влада на організацію «Лесиних джерел» витрачає бюджетні кошти, а ми залучаємо партнерів.
— Яким чином?
— Шукаємо не лише у Новограді, а й у Житомирі, у столиці. Стукаємо у різні двері, хтось обов’язково відчинить.
— Наскільки це дієва допомога в організації «Леся Гранд Фест», де важлива витратна частина — це гонорар артистів?
— Наразі багато витрат покривають квитки, внески на організаційні витрати дають учасники «фудкорту». І, звісно, без партнерської допомоги не обійтись. Зараз уже простіше з цим, багато хто сам пропонує підтримку: бізнесмени, депутати, люди з інших сфер. Як не дивно, у більшості випадків — це житомиряни і кияни, а не новоградці.
Також ми співпрацюємо з керівником городницького лісгоспу Віктором Мельником.Він підтримав нас найперший, коли у нас ще не було напрацьованої бази, зв’язків. Недарма говорив спочатку вам за команду — ми ретельно відбираємо людей. Усі вони перевірені на справах та надійні.
Ведемо прямі перемовини з Житомирською облдержадміністрацією, для них цікавий наш фестиваль, хочуть нам допомагати фінансово. Також пробиваємо собі дорогу у Міністерство культури, будемо подавати грантову заявку.
Усе, що ви бачили і побачите у нас на фестивалі — сцена, звук, світло, артисти, підрядники душових кабінок, туалети, намети, фудкорт, різноманітні зони, — це все наші партнери, яких ми залучаємо з дуже великими знижками.
50 відсотків від продажу квитків ми віддамо цього року важкохворій дитинці з Житомирської області — це соціальна складова нашої роботи.
ВРАЖАЄ СКУПІСТЬ МІСЦЕВИХ МЕЦЕНАТІВ. ЧЕКАЄМО ПІДТРИМКИ!
— З якими проблемами доводиться стикатися?
— Багато витрат йде на поселення/харчування артистів і людей, задіяних в організації. Минулого року ми бронювали практично усі наявні готелі у місті на три дні. І якщо подібні всеукраїнські фестивалі типу «Бандерштат», «АтласВікенд», «ЗахідФест», «ФайнеМісто» знаходять підтримку у керівників готелів та закладів харчування, то вразила скупість новоградських у цьому плані. З великими труднощами вибиваємо маленькі знижки, часто знижок не роблять. Наче робимо хорошу справу для міста, і підприємці роблять внесок у його розвиток, але хотілося би, щоб підтримували на елементарному рівні в аспекті знижок.
— Чим, на вашу думку, викликана пасивність новоградських меценатів? Можливо, провінційним підходом?
— Думаю, елементарна заздрість присутня. Мовляв, як це, що нікому невідома молода сім’я щось цікаве зробила. Провінційний підхід, звісно, є. Всеукраїнський музичний фестиваль — це далекоглядна справа, молодіжна популярна платформа. Ніхто не хоче вкладати гроші , щоб підтримати маловідомий проект, а фестиваль набирає обертів поступово, з роками. Такі відомі фести, як «АтласВікенд», «ЗахідФест» та інші всеукраїнські фестивалі проводяться вже більше десяти років. Важко, але ми витримали дебютну марку всеукраїнського фестивалю.
ДОРОГИ НА ФЕСТ НЕ БУЛО, АЛЕ ДЛЯ АРТИСТІВ У НАС — ЗЕЛЕНЕ СВІТЛО
— Стан доріг по дорозі до фесту, що проходив на солдатському пляжі біля річки Случ, був жахливий. У останній третій день, коли йшов дощ, під ногами було суцільне місиво з багнюки, хоч це і не вплинуло на присутність людей. Проте, жодної асфальтованої дороги. Позиція міської влади у цьому пасивна?
— Торік ми написали офіційне звернення до міської влади зробити дорогу до фестивалю, мотивуючи це багатьма факторами. В офіційній відповіді нам повідомили, що частково дорогу зроблять. У співпраці з владою доводиться вірити лише конкретним справам, тому, поки не побачимо допомоги, важко щось казати, бо це може закінчитися лише обіцянками. Побачимо.
— Важлива характеристика роботи вашої команди — пропагування української музики. «Леся Гранд Фест» — це, наче ковток свіжого повітря, знайомство з новими виконавцями і зустріч із відомими артистами. Акцент на молодіжну музику — принципова позиція для вас?
— Обов’язкову вимогу для себе поставили, коли починали: найменш популярний виконавець нашого фестивалю повинен бути частково розкрученим. Тобто, мати пару кліпів, бути у ротації на радіостанціях. Продовжуємо дотримуватися цього принципу і зараз.
Щодо українських виконавців, то основна частина артистів — це популярні молоді українські колективи. З кожним роком підвищуватимемо рівень виконавців, це — обов’язкова умова якісного фестивалю.
— Ви заявили, що цього року на фестивалі виступатимуть чотири топових українських колективи і 2/3 — іноземних. Вийшли на іноземний ринок залучення артистів?
— Частково. Це доволі важко, однак, хто стукає, тому, повторюся, відчиняють двері. Випадково залучили один доволі популярний іноземний гурт (хто це — поки секрет), зараз до нас попросився ще один колектив із-за кордону. До речі, представлення іноземних гуртів — обов’язкова умова якісного фестивалю.
Звертаємося до топових українських гуртів також, але залучаємо лише тих, хто йде на гарні знижки. Наразі програма фестивалю на три дні практично заповнена, для артистів залишилося буквально декілька місць.
— Ви з дружиною запрошуєте до своєї команди молодих активних людей із цікавими ідеями. Чого чекаєте від цього руху?
— Основна ідея — залучити «пробивну» молодь до наших проектів, щоб розвивалася, брала участь у чомусь цікавому.
Як виникла ідея? На вихідних приїжджаємо зі столиці у Новоград. І завжди з другом пізно ввечері йдемо на каву обговорити деякі питання. Те, що я регулярно бачу у цей час в центрі міста, мене дуже лякає. Старшокласники на очах спиваються, тиняються по закутках та нововідкритих «Лото», теми їх розмов однакові: «Марсель», «Санич», дівчата. Усі ми випиваємо потроху, ніхто не святий, але для молоді немає альтернативи. І це, погодьтеся, найстрашніше, бо коли немає, де себе реалізувати вдома, — це біда для міста.
Скільки вже виїхало людей з Новограда, хіба мало? Живуть і працюють у столиці, за кордоном, потім приїжджають додому і нема куди вийти... Сумно.
Ми прагнемо створити свою молодіжну платформу, щоб розвивати молодь. Приємно, що люди реєструються до нашої громадської організації. Зауважу, що вони — різного віку.
— Що ж, «Звягель» бажає вашій фундації успіху в усіх починаннях. І дякуємо, що пожвавлюєте мистецьке життя на сучасній маленькій батьківщині Лесі Українки.