Кобзареві
Думи Твої, думи, крізь віки не згасли,
Твої думи і картини тлінню не підвласні.
В них — і сила, в них — любов, вони, наче криця.
Так, Кобзаре, це для нас — що світло в темниці.
В Твоїх думах — Дніпр широкий і кріпацька доля.
В них — і сльози Катерини, і козацька воля.
В Твоїх думах, що в рядках, Дніпр реве ревучий,
В них — солдатські каземати і жандармські очі.
Твої думи і картини житимуть віками,
Твої думи, що в рядках, завжди будуть з нами.
Твої думи і картини тлінню не підвласні.
В них — і сила, в них — любов, вони, наче криця.
Так, Кобзаре, це для нас — що світло в темниці.
В Твоїх думах — Дніпр широкий і кріпацька доля.
В них — і сльози Катерини, і козацька воля.
В Твоїх думах, що в рядках, Дніпр реве ревучий,
В них — солдатські каземати і жандармські очі.
Твої думи і картини житимуть віками,
Твої думи, що в рядках, завжди будуть з нами.
Валентин КОПАЧ
Коментарі відсутні