Сімдесятирічна Олена Харчишина (імена в матеріалі змінено) жила самотньо. Живності ніякої не тримала. Жила за пенсію.
Одного вечора до неї зайшов її шістдесятирічний сусід Єгор Бундич, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності.
Ця парочка частенько вбивала час за пляшкою міцненької.
— Здоров, стара! — скалячи зуби, привітався з порогу Єгор.
— Сам старий! — образливо кинула Харчишина і тут-таки пробурмотіла. — Як у ліжко — то не стара.
— Не сердься. Я пожартував.
— До дупи мені такі жарти!
Єгор видобув із курточки кишені пластикову пляшку.
— Гуляємо?!
Харчишина не відповіла. Вовтузилася біля плити.
— Та не дуйся, Оленко. Я так, люблячи. Можеш і мене називати старим. А й справді: хіба молодий? Молоді?
Олена спопеляюче глипнула на сусіда.
І той швидко перевів мову на інше:
— На хрестик узяв.
— Зайшов би до мене, дала би на пляшку.
— Та ти що?!
— А що, мало давала? Капусняк будеш?
— За милу душу!
— Сідай, не стовбич, як бідний родич.
— Зла ти сьогодні, Оленко.
— Немає чого?
— Щось трапилося?
— Погода хороша!
— Гм… Добро. Давай чарки.
— Почекай, капусняку насиплю. Наріж хліба.
— Слухаюсь і повинуюсь!
— Зубоскал.
Сіли, випили. Полилася задушевна розмова.
— Як ти тут? — щиро спитав Єгор.
— Зайшов би і побачив «як».
— Ну… Запив трохи.
— За що це?
— Підробив трохи.
— Ага! «Підробив» і забув про Олену.
— Ну, не сердься, золотко.
— Ой-ой! Що за телячі ніжності?
— Радий тебе бачити. — Єгор потягся цілуватися.
— Відчепися! — Харчишина відштовхнула Бундича. — Приспічило? Мабуть, не сам відривався? З якимись курвами?
— А де у нас тут курви?
— Ти знайдеш. Наливай чи що.
— Наливаю!
Єгор наливав собі більше.
Це розізлило Олену:
— А що це ти відміряєш собі більше?
— Ну, я ж мужик.
— Якого біса прийшов?
— Не репетуй. Ще принесу.
— На хрестик?
— Ти даси.
— На! — тицьнула Олена дулю під ніс Єгору.
— Ти чого? — Той звів докупи брови.
— Нерви.
— Нерви треба берегти.
Незабаром півлітровку розпили. Єгор, за Оленині гроші, притарабанив іще одну пляшку. Посиденьки продовжилися. То говорили мирно, то зривалися на емоції. Єгор знову господарку оселі назвав старою, а та, в свою чергу, обматюкала його.
Тоді Єгор схопив зі столу ножа і вдарив ним Олену в груди.
Та Харчишина не впала. Очевидно, через вплив спиртного. Вона також схопила ножа:
— Ну, урка, капець тобі! — Змахнула рукою і також штрикнула ножем сусіда в груди.
— Ні хрена собі? — здивовано вичавив Бундич. — А це цікаво.
І він вдруге всадив Олені ножа десь у бік.
Жінка і цього разу встояла на ногах. І також зуміла відповісти сусідові, засадивши тому ножа в живіт.
Так вони одне одному ще завдали по кілька ударів. Трималися на ногах доти, поки не втратили велику кількість крові. А тоді вже обидва попадали на підлогу.
Знайшли їх уранці сусіди. Бездиханних...