Цивільним кодексом України визначено, що суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, в тому числі — і нерухомого майна комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які, відповідно до закону, не можуть їм належати.
Оскільки ст. 266 Податкового кодексу України не визначено такого платника як фізична особа-підприємець, то такий платник — власник об’єктів житлової та нежитлової нерухомості — сплачує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нормами, передбаченими для фізичних осіб.
Відповідно до п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі — нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та нежитлової нерухомості.
Пунктом 1 ст.320 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-ІV зі змінами і доповненнями (далі — ЦКУ) визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.
Фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, в тому числі — і нерухомого майна комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які, відповідно до закону, не можуть їм належати (ст.325 ЦКУ).
Оскільки ст.266 ПКУ не визначено такого платника, як фізична особа-підприємець, то такий платник — власник об’єктів житлової та нежитлової нерухомості — сплачує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нормами, передбаченими для фізичних осіб.