17 травня на бульварі Бориса Шарварка у місті Новограді-Волинському відбувся мітинг-реквієм з нагоди 90-річчя від дня народження Бориса Георгійовича Шарварка — українського режисера фестивалів, концертних програм, театралізованих вистав, Народного артиста України, Почесного громадянина міста Новограда-Волинського.
Розпочався захід із виступу Народного дитячого ансамблю «Веселка» та вшанування пам’яті легендарного режисера покладанням квітів до пам’ятного знаку.
Звертаючись до учасників мітингу-реквієму, міський голова Віктор Весельський зазначив: «Сьогодні для нашої громади — непересічна подія. Адже саме в цей день, 90 років тому, наша земля стала колискою визначної особистості, яка уособлює цілу епоху української культури — Бориса Георгійовича Шарварка. Без перебільшення можна сказати, його добре знали не тільки в нашому місті, а й у всій Україні. Він був геніальним режисером. Завжди намагався бути найкращим, надзвичайно відповідально та творчо підходив до будь-якої справи. Генія видовищних програм, більшість із яких відзначено печаткою його таланту і натхнення, поважали і боялися, заздрили і шукали прихильності, але ніхто не оскаржував його професійних якостей.
Через усе життя Б.Г.Шарварко проніс любов до свого народу, до його пісні і музики. Ми пишаємося тим, що наше місто тісно переплетене з долею цієї визначної постаті України. І цей пам’ятний знак — шана нашому земляку, який зробив неоціненний внесок у розвиток культури Новограда-Волинського».
Спогадами про Бориса Шарварка поділився Микола Іванюк. Вірш власного авторства «Пам’яті Майстра» продекламувала лауреат премії Лесі Українки обласного відділення Всеукраїнського Фонду культури Валентина Ксендзук. У виконанні Народного вокального ансамблю «Віра» милозвучно та проникливо пролунала пісня «Три дороги».
Довідково. Борис Георгійович Шарварко народився 17 травня 1929 року у місті Новограді-Волинському. Свою трудову діяльність розпочав у зеленому господарстві, власноручно висаджував портрети із квітів низькорослими рослинами. Так, у центрі рідного Новограда-Волинського виклав із квітів лозунг «Мистецтво належить народу».
Працював художнім керівником, пізніше — п’ятнадцять років — директором Новоград-Волинського Будинку культури (1948-1962). Працював директором і художнім керівником Житомирського музично-драматичного театру (1962-1966), очолював Київський театр оперети (1966-1972), був заступником генерального директора Київського театру імені Івана Франка (1972-1977).
Із 1977 року — головний режисер фестивалів і культурних програм Укрконцерту (у 1976-1982 роках — одночасно головний режисер Театру пісні), головний режисер Палацу «Україна» (1979-1984), головний режисер відділу «Укрконцерту» (1984-1994).
Із 1994 року — генеральний директор і художній керівник Всеукраїнського державного центру фестивалів і концертних програм.
За 53 роки творчої діяльності Борис Шарварко підготував більше тисячі театралізованих заходів. Серед найграндіозніших — святкування п’ятисотріччя козацтва на Хортиці (тоді спеціально для цього «збудували» Запорозьку Січ), ювілейні шевченківські урочистості на стадіоні в Черкасах. Тоді зведений хор заспівав «Реве та стогне Дніпр широкий», над полем піднявся великий портрет Кобзаря, а в траві спалахнули тисячі вогників-свічечок.
Із легкої руки Шарварка вперше замайорів жовто-блакитний прапор на сцені оперного театру і прозвучав Гімн «Ще не вмерла Україна» в обробці Євгена Станковича. Це було наприкінці вісімдесятих на Конгресі українців, ще за тоталітарного режиму. Відразу, без паузи, пролунало багатоголосся «Многая літа», і зал вибухнув оваціями.
Грандіозні концерти у Дні української культури на «Слов’янському базарі» у Вітебську десять років незмінно ставив знаменитий Шарварко.
Помер Борис Георгійович Шарварко 31 травня 2002 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка №52а).
17 травня 2009 року в Києві відкрита меморіальна дошка митцю на будинку, де він прожив із 1985 року до самої смерті, за адресою: вул.Гоголівська, 37/2.
30 липня 2011 року на батьківщині митця — у м.Новоград-Волинський — за рішенням місцевої влади, було перейменовано частину вулиці Чернишевського в бульвар Бориса Шарварка та відкрито пам’ятний знак.
17 травня 2016 року в Києві на фасаді Національного палацу мистецтв «Україна», де митець працював із 1977 по 2002 рік, було встановлено меморіальну дошку.