Добрий день, редакція газети «Звягель»! Мій син потрапив у погану компанію, скоїв злочин та знаходиться під слідством. Адвокат радить нам укласти угоду зі слідством. Які існують угоди зі слідством та які наслідки їх укладення?

На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
Поступово у кримінальному процесі формуються нові тренди. Головні учасники процесу — підозрюваний, обвинувачений, прокурор, потерпілий — шукають спосіб закінчити кримінальне провадження з мінімальними втратами. Варіантом вирішення проблеми може бути укладення з прокурором угоди про визнання винуватості або примиритися з потерпілим.
Чому угода стає популярною? Кожен переслідує свій інтерес. Підозрюваний/обвинувачений намагається отримати умовний термін, повернути заставу, уникнути багаторічної судової тяганини. Прокурор — виключити ризик отримання виправдувального вироку, швидко завершити складну справу. Потерпілий — отримати компенсацію, яку він навряд чи отримає під час звичайного судового розгляду.
Кримінальні справи можна завершувати на підставі двох видів угод:

• угода підозрюваного про примирення з потерпілим;


• угода підозрюваного з прокурором про визнання винуватості.

Кожний із цих видів угод зводиться до того, що підозрюваний чи обвинувачений визнає провину «в обмін» на прийнятні для нього негативні наслідки у вигляді покарання і відшкодування збитків.
Ініціювати укладення угоди може як сторона обвинувачення, так і підозрюваний з обвинуваченим. Угода може укладатися на будь-якій стадії кримінального провадження, але завжди схвалюється судом. У такому випадку судовий розгляд справи, як правило, обмежується перевіркою судом законності самої угоди і добровільності її підписання, обставини кримінальної справи не досліджуються в обсягах загальної процедури розгляду кримінальної справи судом.
Угода про визнання винуватості підозрюваного і прокурора може з письмової згоди потерпілих укладатись щодо злочинів практично будь-якого ступеня тяжкості. Обмеження встановлено лише для особливо тяжких злочинів, за які загрожує позбавлення волі понад 10 років. У них угоду можна укласти тільки тоді, коли вони вчинені групою осіб, і за умови, що обвинувачений, який сам не є організатором, «здасть» слідству співучасників, підтверджуючи їх провину доказами.
Угода про примирення з потерпілим може застосовуватися рідше, тому що вона дозволена лише для справ про злочини невеликої та середньої тяжкості. Тобто, в справах про більш тяжкі злочини, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад п’ять років, мирні домовленості з потерпілим можуть лише слугувати пом’якшувальною провину обставиною, але не дають обвинуваченому ніяких гарантій отримання узгодженого покарання, яке в підсумку визначить одноосібно суд.
Для обвинуваченого при будь-якому з видів угод позитивом є визначеність і передбачуваність у питанні покарання. Адже якщо, наприклад, стаття, за якою висунуто обвинувачення, передбачає покарання до 5 років позбавлення волі, які цілком реально може присудити суд, обвинувачений зацікавлений в угоді, де він буде звільнений від відбування такого терміну з випробуванням «в обмін» на визнання ним провини і компенсацію узгодженої суми збитку.
Цікавий момент виникає при укладанні угоди про визнання провини в корупційних справах. При звинуваченні в корупційному злочині не допускається «умовний» вирок, тобто, звільнення від кримінальної відповідальності з випробуванням. Проте, на практиці зустрічаються випадки, коли підозрюваний у кримінальному злочині отримує «умовний» термін, передбачивши його в угоді з прокурором.
ЯК МІНІМІЗУВАТИ ТАКІ РИЗИКИ ПРИ УКЛАДАННІ УГОДИ З ПРАВОСУДДЯМ?
Суд може відмовити в затвердженні угод, якщо неправильно кваліфіковані дії особи, тобто, наприклад, особа вчинила зловживання службовим становищем, а визнає провину в іншому злочині, наприклад, у службовій недбалості або шахрайстві.
Також суд може відмовити в затвердженні угоди, яка порушує права та інтереси третіх осіб або ж не відповідає інтересам суспільства. Наприклад, за угодою передбачено покарання у вигляді штрафу в кілька тисяч гривень підприємцю, у якого було виявлено та вилучено на сотні тисяч гривень контрафактного товару та обладнання для його виробництва, причому, дані речові докази за згодою не передбачено конфісковувати.
Суди відмовляють у затвердженні угоди про визнання провини, коли наміри сторін не були щирими, тобто, якщо угода підписана під примусом або помилково, про що може заявити сторона в судовому засіданні.