Як і кожний громадянин — виборець, якому далеко небайдужі сьогодення і майбутнє, — скажу і своє слово.
Так, ми — міські голови, непідробно вболіваючи за життєзабезпечення міста та району, за непросту ситуацію, яка склалася наразі в міському господарстві, та добре розуміючи шляхи вирішення проблем, — практично одноголосно дійшли висновку щодо підтримки Володимира Литвина кандидатом у народні депутати по нашому виборчому округу №65.
Виходимо з того, що не маємо будь-якого права піддаватися популістським закликам, демагогії, нічим необгрунтованим обіцянкам. Не можемо спокушатися і на свіжі обличчя, причому, нікому не знайомі, взагалі незнані як особи. Бо впевнений, що без добре освічених і досвідчених, уже перевірених на реальних справах, особистостей, без великих трудів нічого доброго не буде. А якщо більш відверто, то, як і колеги, багато інших однодумців категорично не хочу того, що уже маємо в країні, не бажаю ще більших тривог, дилетанства, розвалу, аж до національної катастрофи. Мені до «лямпочки», де хоче мати свій офіс Президент, але за свій, а не за народний рахунок. Київ був і має залишитися столицею України — древньої Київської Русі.
Сьогодні потрібні, перш за все, розум, знання справи, самовідповідальність. Хай кожний має свої переконливі аргументи щодо всіх кандидатур до Парламенту. Я ж наведу свої, які грунтуються на багаторічній практиці, реальних фактах та результатах роботи.
Хай це не подобається деяким, навіть, із колег, але осмілюсь ще раз ствердити: у нашому шостому скликанні 2010-2015 років у розвиток міського господарства (будівництво, реконструкції, ремонти, придбання, утримання і т.і.) було вкладено понад 150 мільйонів гривень (ще тих — не девальвованих в останні роки), що більше, як за всі попередні роки незалежності України. Дві третини цих коштів у місто прийшли завдяки особисто народному депутату В.М.Литвину. Запам’ятайте: без реальних грошей, які треба шукати-залучати, дива не станеться.
А зараз без коментарів хочу конкретно, пооб’єктно, хоча б про основні з них. І це є найкращими аргументами. Читайте і згадуйте: середня школа №8 на «Дружбі»; фабрика «Жако»; підприємство «Шляхрембуд» з усією матеріально-технічною базою, які довелося створити буквально на порожньому місці; перехідний міст через Случ від «Лубчиці» до «Смолки»; три медичні амбулаторії в різних мікрорайонах; реконструйоване приміщення під «швидку допомогу»; розпочали будівництво хірургічного корпусу; повна реконструкція кінотеатру та його трансформація у Молодіжний центр; реконструкція всього даху та вхідних груп Палацу культури, що змінило його зовнішній вигляд; капітальний ремонт в’їзних та міських доріг із боку Житомира, Рівного, вулиць Житомирська, Леваневського, Герцена, Дружби — з двома виїздами на об’їзну, Коростенська, Шепетівська, Ільїна, до мікрорайону «Олександрівський», Богуна та весь напрямок на Баранівку і вулиця Гранітна та ін. — всього до 25 км із 94 наявних із твердим покриттям.
Ми замінили на вуличному освітленні всі лампи розжарювання на ЛЕД; було придбано і розміщено на центральних вулицях світлові прикраси — напівмісяці, які і наразі слугують; замінено у всіх бюджетних закладах (школи, дитсадки, лікувальні, управлінські) половину застарілих (зношених) вікон і дверей; налагодили систему збору та утилізації твердих відходів, добудували і передали новій владі «карту» на полігоні під розміщення сміття як мінімум на два роки; було вперше облаштоване хай простеньке, але пристосоване під притулок місце для бездоглядних собак; як і годиться, нашим послідовникам ми передали 25 млн. грн. вільних коштів для продовження справ.
Насамкінець, звернусь до більш давньої історії, коли через Новоград-Волинський проїжджало біля 20 (двадцяти) тисяч автомобілів, руйнуючи дороги, залишаючи по собі смог, тоді Литвин В.М., працюючи в Адміністрації Президента, зробив усе, щоб об’їзна дорога з’явилася навколо Новограда.
Ще одна проблема в Україні — йде масове скорочення військ, постало питання передислокації з Новограда-Волинського «тридцятки», і тільки завдяки Володимиру Литвину, тоді Голові Верховної Ради, тридцята бригада залишається і є важливою складовою нашого міста. Новоград-Волинський є містом військової слави і гордістю наших людей, і як додаток — гарантією бюджету міста.
Цей перелік можна як мінімум потроїти. Але достатньо, щоб ствердити: тільки разом усім, спільно можна досягти бажаного. Хотіти тут мало, треба поменше балакати, а наполегливо і цілеспрямовано діяти. Так ми єдиною командою з В.М.Литвином, обласними депутатами і робили.
А на завершення скажу принципово відверто: сьогодні для благополуччя в нашому місті, край дійсно потрібен Литвин. Як ніколи, його досвід, мудрість, конструктив потрібні Україні в цілому.
Будьмо мудрими, шануймося!
24 червня 2019 р.