10 липня минуло 10 років, як немає нашої мами — Валентини Іванівни ХРИПУНОВОЇ

Світла, вічна пам’ять,

Глибокий сум — назавжди залишаються з нами.

Дочка, син, всі рідні

16 липня — 40 днів, як немає з нами Олени Оксентіївни ПОЛІЩУК

28.04.1951-07.06.2019 р.

Яка ж вона була життєрадісна людина. І як багато їй ще хотілося сказати. А туга не проходить, бо гірше вже на світі не бува, коли ми ніде не стрінем мами, путі тієї на землі нема. І сонце світить, і місяць заходить, і вітерець ласкавий повіва. Як все може лишиться в природі, а нашої мами на землі нема?

Вічно сумуючі сини, невістки, внуки і рідні

16 липня минає 7 років, як не з нами наша мамулечка, бабуся, прабабуся — Тамара Адолгереївна ШАПРАН

Сумно, що недочекалася ще 2 правнуків, але вони знають про неї, бо розповідаємо. І зараз хочемо, щоб згадали нашу маму всі, хто її знав, працював з нею, був сусідом. Була вона людиною доброю, світлою, тому і пам’ять по ній добра і світла.

Дочки, зяті, онуки, правнуки

12 липня минає 40 днів, як немає з нами дорогого батька, чоловіка, дідуся — Івана Петровича ЗАХАРЧУКА

Хтось дмухнув — і згасла свічка,

Впала зірка яскрава й натхненна,

Стихло слово,

А спогад — він вічний,

І життя було це не даремне.

Бачиш, тату, приходим до тебе

І у тиші відчуєм присутність.

Ти в тумані блакитного неба

Ти — гучна у душі незабутність.

І натруджені, жилаві руки

Багато що встигли зробити.

Ти навчив, як треба терпіти,

Ти навчив, як правильно жити.

Ти подумав про всіх

І ніколи не беріг свої втомлені очі.

Бачиш, тату, приходим до тебе,

Вітер листям тихенько тріпоче.

Сумуємо, пам’ятаємо...

Твоя донька, дружина, онуки та рідні

14 июля проходит год, как трагически ушел от нас в вечность Дмитрий Владимирович КУПРИЯНЧУК

15.04.1990-14.07.2018 г.

Не слышно голоса родного. Не видно добрых милых глаз. Зачем судьба была жестока? Как рано ты ушел от нас. Великой скорби не измерить, слезами горю не помочь, тебя нет с нами, но навеки в сердцах ты наших не умрешь. Никто не смог тебя спасти, ушел из жизни очень рано. Но светлый образ твой родной мы будем помнить постоянно.

Вечно скорбящие сестра и ее семья

14 июля проходит год, как перестало биться сердце дорогого нам человека — Дмитрия Владимировича КУПРИЯНЧУКА

15.04.1990-14.07.2018 г.

Зачем и кому это нужно, кто послал тебе смерть недрожащей рукой. Только так беспощадно, так зло и ненужно, кто пустил тебя в Вечный покой.

Вечно скорбящие родители и родные

10 июля — год светлой памяти Александра Александровича ШЕВЧУКА

Не слышно голоса родного, не видно добрых, нежных глаз. Зачем судьба была жестока? Как рано ты ушел от нас. Великой скорби не умерить, слезами горю не помочь. Тебя нет с нами, но навеки в сердцах ты наших не умрешь. Никто не смог тебя спасти, ушел из жизни ты так рано, но светлый образ твой родной мы будем помнить постоянно.

Бабушка, мама, папа, сыновья