Тепло душі твоєї залишиться назавжди разом з нами

22 липня минуло 9 днів, як пішов з життя наш дорогий чоловік, папа, дідусь, сват — Микола Авксентійович БЕРЕНДА

Перестало битися велике, добре серце, в якому вистачало місця для всіх. Немає таких слів, щоб висловити нашу печаль, скільки не мине часу. Ти назавжди будеш з нами, оберігаючи нас добрим Янголом на землі. Царство Небесне твоїй душі та вічний спокій.

Вічно сумуючі дружина, діти

25 июля — 11 лет боли… 11 лет, как нет тебя среди нас, но ты всегда в наших сердцах… Юрий Николаевич КУЧЕР

Ты нашёл приют себе навеки, и совсем не думал ты о нем. И не повернулись вспять все реки, И тогда не грянул в небе гром. Ты ведь жить хотел — я это знаю! Всё стремился сделать все мечты… До сих пор никак не понимаю, Что теперь уже не рядом ты… Вечный покой и светлая память. Все, кто знал Юру, вспомните вместе с нами добрым словом и тихой молитвой.

Скорбим, помним.

Сын, дочь, жена

25 липня минає 11 років, як трагічно загинув наш ріднесенький Юрій Миколайович КУЧЕР

Немає прощення тому, хто обірвав твоє молоде життя просто так і не хоче відповідати за це. Сподіваємось лише на суд Божий, Він — єдиний справедливий. Ми не забули, сину, твої очі, І не забули усмішки твоєї. Якби ж приснились сни оті, пророчі, то не було б трагедії тієї. Тебе так хочу, Юро, обійняти і так сумую, любий, за тобою. Ти більше не зайдеш у нашу хату. Не буду розмовляти я з тобою… Течуть сльози з думою про тебе, Навіщо хтось дмухнув — і згасла свічка… Лиш відображення лишилось в небі. І спомин вкарбувався в серце вічний, тепер, наш сину, всі йдуть до тебе (а я не можу прийти). Туди, де тихо й є твоя присутність, ти промовляєш: «Плакати не треба». Шепочем ми: «Ти — наша незабутність». Минуть роки — і відлетять лелеки, та пам’ять не затьмарить думки й мрії…

Вічно люблячі тітка Ніна Кравчук, інвалід 1 групи з Жолобного, батьки, діти, брат з сім’єю, сестри з сім’ями і вся велика рідня

26 липня — 40 днів, як не стало люблячого чоловіка, батька, дідуся — Віктора Васильовича МАРЧУКА

Папа!!! Вже 40 днів, як ми сиротами стали! Ти нас прости, що ми не вберегли, ти нас прости, що правди не сказали, ми весь цей час надії не втрачали. Ми думали — пройде, все буде добре, а ти пішов — нам не сказав ні слова, Як тяжко Мамі і нам не бачить Тебе вдома, і не почуть від Тебе ані слова! Ми всі — сім’я — тебе ми дуже любим. Ти нам повір — ніколи не забудем! Як серце в кожного болить, коли сюди приходить, як хочеться з Тобою поговорити, Тебе обійняти і просто посидіти. Ти нас прости, що ми так Тебе любим! Тебе ніколи не забудем!

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки, невістка, зять, рідні

1 серпня — 40 днів, як пішла з життя наша донька, племінниця, онука — Наталія Віталіївна СУХОВЕЦЬКА

23.09.1994-23.06.2019

Нехай тебе, наша донька, зігріває

Cонечко в день, а місяць — вночі.

Спи спокійно, наша люба, зі своїм Синочком.

Вічна пам’ять тобі.

Вічно сумуючі батьки, племінники, рідні та друзі

28 липня минає рік від тяжкої втрати найкоханішого чоловіка, найкращого люблячого татуся — Олександра Михайловича ГЕРАСИМЧУКА

Я далеко, далеко від Вас. Відійшов назавжди в небуття. Прикриває мене чорний хрест, Не пускає холодна земля. Ні, мене не шукайте Ви тут, Бо зустрітись не можемо ми. Голосів ваших рідних не чуть. І даремно так плачете ви. Я стою біля ваших дверей, Бережу ваші сни уночі. І не виплакати всіх вам очей. Не відчути моєї душі. Я — у кожному подиху вітру, Який лине на ваше чоло. Я — у кожному голосі пташки, Що сідає на ваше вікно. Я — у шелесті ніжних берізок, У тремтінні трави й колоска. Дорогенькі, не лийте так слізок, Певно, доля така вже моя. Одиноко лежати в могилі, Вам назустріч не підійти. Ви пробачте за гірку цю розлуку, Й помоліться за душу мою. Прощайте, дорогі мої рідні, Пам’ятайте і Ви про мене завжди…

Сумуючі дружина, донька, батьки, брати, швагро та всі рідні

Мамо, матусю… Для кожного велике щастя промовляти ці слова… Але для нас прийшла скорботна мить, коли мама залишила дітям весь світ, а сама стала Світлою Пам’яттю

31 липня минає 9 років, як відійшла у вічність рідненька Людмила Мартинівна ЛЯСОЦЬКА

Ідуть роки, а біль і туга не полишають нас. Пам’ять про тебе — свята і вічна. Пошли, Боже, нашій мамі благодать. Царство Небесне і вічний спокій душі.

Із сумом і вдячністю дочка з сім’єю

26 липня минає рік, як пішла у вічність наша дорога мама, бабуся, теща, свекруха — Марія Ємільянівна ГУДЗЬ

Рік пам’яті, прощання та прощання.

Тебе нема, свічечка горить.

Погас наш дім, нема в нім людини,

А серденько сумує та болить.

Хто пам’ятає — пом’яніть.

Вічний спокій твоїй душі і Царство Небесне.

З глибоким сумом рідні

29 липня минає рік, як не стало люблячого батька, чоловіка, зятя — Олександра Олександровича КАЛЬЧЕНКА

Світла пам’ять про тебе залишиться в наших серцях. Ти домігся Божого тепла і Царства Небесного. Спи спокійно, вічний спокій твоїй душі. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Сумуючі дружина, діти, теща, родичі, знайомі

27 липня минає рік світлої пам’яті дорогого, люблячого чоловіка, батька, дідуся — Валерія Олексійовича ГУЛАНОВА

Нема тебе, рідненький, скільки не клич – лише печаль повисла над землею. У світі, серед безлічі облич, вже не зустріти посмішки твоєї. Якби ти міг ще довше жити, були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінить Господню волю у житті. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Любимо, сумуємо, пам’ятаємо. Царство Небесне і вічний спокій.

Вічно сумуючі дружина, сини, онуки, невістки, свати та всі рідні