Нещодавно на сесії Житомирської обласної ради депутатами була прийнята програма розвитку мережі індустріальних парків у Житомирській області. Однак не всі одностайно підтримали цю програму. І у сесійній залі точилися запеклі дискусії.
Давайте розберемося, що це за «страшний звір» — індустріальні парки, та чому їх так палко захищають одні і так люто проти — інші.
Як зазначено розробниками програми (депутати обласної ради Сергій Крамаренко, Віталій Ейсмонт, Сидір Кізін та директор установи «Агенція регіонального розвитку Житомирської області» Артем Сачук), мета полягає у моделюванні мережі індустріальних парків Житомирської області та визначенні перспектив їх розвитку як потужного інноваційно-технологічного утворення. На думку авторів, це стимулюватиме інвестиційно-виробничу діяльність підприємств на локальній території та підвищить інвестиційну привабливість Житомирської області, допоможе у створенні та сприянні співфінансування розвитку інфраструктури індустріальних парків.
Для початку дамо визначення індустріальному парку. Це — територія, виділена для промислового розвитку. Створюються вони для забезпечення підприємств спільною розвинутою інфраструктурою та забезпечення контролю над виробництвом і впливом на довкілля. Промислові парки, зазвичай, розташовуються на окраїнах міст або поза основними житловими районами міста, зазвичай, забезпечуються гарною транспортною доступністю, в тому числі — автомобільним і залізничним транспортом, комунікаціями. Без інфраструктури індустріальні парки мертві. Порядок створення, діяльності індустріальних парків на території України регламентується Законом України «Про індустріальні парки».
За словами Артема Сачука, створення якісних інвестиційних продуктів на території Житомирщини дасть широку можливість для росту економіки регіону, зокрема, завдяки залученню на ці території як внутрішнього, так і зовнішнього інвестора, створення нових робочих місць.
«Створення індустріальних парків — це сигнал для закордонного інвестора, що ми — серйозні партнери для ведення бізнесу. Це — довіра та позитивний імідж регіону. Більше того, окупність одного такого парку — 5 років, плюс суттєві надходження у місцевий бюджет, робочі місця та соціальний розвиток регіону. Якщо робітникам дати зарплату в еквіваленті не менше 500 дол. США, то, повірте, вони повернуться з Вінниці, Києва, Польщі до рідного Малина чи Бердичева», — переконаний Артем Сачук.
Зайвим доказом успішного розвитку подій можуть стати індустріальні парки Вінниці, Тростянця, Коростеня, приватного індустріального парку у Новограді-Волинському.
«Якщо брати Вінницю, у якій, до речі, програму розвитку індустріальних парків прийняли ще у 2017 році — зараз працює 4 великих інвестори, то загальна сума інвестицій від них склала 80 млн. євро.
Якщо говорити про інші країни, то у Південній Кореї — 1500 індустріальних парків. Але є і негативний досвід. У Тернополі отримали кошти ДФРР, зареєстрували індустріальний парк в МЕРТ, але не провели дослідження геології та геодезії. А там виявилися залежі торф’яників на глибину 15 метрів. Будувати нічого не можна», — говорить директор Агенції.
Але існують і певні ризики, чого не відкидають автори програми. Серед найбільш вагомих називають політичну турбулентність. Але виклики та ризики приймати потрібно та боротися з хибною думкою. Зокрема, і «палки в колеса» вставляють місцеві депутати, які говорять про, начебто, «відкати» від інвесторів та «внески» за місце в індустріальному парку.
«Щоб люди зрозуміли: черги інвесторів не стоять ні в індустріальні парки, ні в регіон взагалі. Зараз інші сусідні області мають набагато більше конкурентних переваг, ніж наша, і нам потрібно ой як попрацювати, аби завести інвесторів сюди. Стосовно «відкатів» та «квитків» можу з упевненістю сказати: як тільки буде лише натяк на це, інвестор розвернеться і піде в інше місце. Все. Без варіантів», — продовжує Артем Сачук.
Автори програми називають наступні джерела фінансування парків на першому етапі. Це — ДФРР, бюджет обласної громади (платники податків); інвестор (компанія), державна інфраструктура; Житомиробленерго, Житомироблгаз (за рахунок інвестиційних програм), бюджет місцевої громади, секторальна підтримка ЄС (гранти).