Як нині почувається друкована книга та які тенденції в місцевій літературі — поговорити про це ми запросили колишнього колегу, екс-головного редактора «Звягеля», а тепер — керівника видавництва «НОВОград» Олександра ГЕМБАРСЬКОГО.
— Насамперед, чому вирішили після журналістики присвятити себе книговидавництву, адже існують більш прибуткові види підприємництва?
— Справді, надприбутками в цій справі похвалитися важко. Але кожен займається тим, що йому ближче до душі. Моя родина любила читати завдяки мамі Надії Іванівні, світла їй пам’ять, вона в юні роки мріяла вступити в літературний інститут, але сироті з Тернопільщини це, на жаль, не вдалося. Багато читала, купувала книги, тоді вони були доступніші за ціною. Потім довгий час працювала в книгарні, чудово знала світову літературу. Пригадую, як школярем приходив до неї на роботу, сидів у сховищі, де було безліч книг і цей неймовірний запах свіжої фарби… От, видно, так і «захворів» книжковою хворобою.
— Нові збірки сьогодні — дефіцит? Чи це не так?
— Я не можу погодитися, що нових книг мало. І ви, і я буваємо в книгарнях, погляньте на полиці: літератури — море! Оформлення стало набагато кращим, адже поліграфічна техніка стала якіснішою. Нещодавно був у відомій житомирській «Зеленій палатці», не повірите, стояла черга майже від входу. Звісно, це було викликано початком навчального року, але факт залишається фактом. Одне лише прикро, що вартість книг нині недешева. У нашій державі досі не виробляють хорошого паперу — суцільний імпорт. Те ж саме з витратними матеріалами: фарбами, формами, палітурними матеріалами…
— Люблю ставити це питання фахівцям: чи замінить електронна книга — класичну?
— Ні. Погодьтеся, що блискучий екран у жодне порівняння не йде з приємним дотиком до паперу, палітурки, запахом книги… Людина все одно хоче купувати книги, бо їх можна погортати. Дехто полюбляє робити помітки на полях, вставляти безліч закладок тощо.
— Що відбувається нині у видавничому процесі?
— За останні роки вималювалася тенденція — кількість видань збільшується, тиражі або, як зараз прийнято говорити, наклади, падають. Раніше, щоб видати власну книгу, треба було стати членом Спілки письменників, а щоб вступити в неї, слід було видати книгу. Коло замикалося. Зараз стало набагато простіше — якщо творча людина пише, то вона має змогу донести своє слово до читача. Найчастіше читачі зараз — це насамперед близькі люди, знайомі, колеги. Не більше кількох сотень осіб, тому й тиражі — відповідні. Ми зараз видаємо книги від одного примірника.
— Багатотисячні тиражі можуть собі дозволити видавництва, у яких розвинена власна торгова мережа, які працюють із книгарнями та заробляють на продажах. Хто є вашими замовниками?
— Звичайні українці, які мріють видати власну книгу. Найбільш розповсюджений наклад — 50-100 примірників. Дуже часто звертаються не професійні літератори, а люди, які бажають залишити своїм нащадкам власне друковане слово, дехто прагне відтворити історію свого роду. Викладачі та науковці видають навчальні посібники або розробки. Часто друкують тиражі на подарунок, коли, наприклад, батько чи мати тихцем пишуть вірші, а діти вирішили зробити з цього справжню книгу. Тоді радості немає меж! І я задоволений, що допомагаю втілити в життя чиюсь мрію!
— Скільки коштує сьогодні це задоволення?
— Видання книги розпочинається з того моменту, як автор почав писати або набирати на своєму ноуті перші рядки. Це основа — якісний текст. Дехто спокійно може оформити свій твір і навіть на домашньому принтері все роздрукувати, це — найдешевший варіант. Ми ж працюємо професійно: літредактор і коректор працють над текстом, дизайнер оформить сторінки і палітурку. Також присвоюємо нашим виданням ISBN (з англ. International Standard Book Number — міжнародний стандартний номер книги). Це є універсальний ідентифікаційний номер, що присвоюється книзі або брошурі з метою їх ідентифікації. А труд професіоналів має оплачуватися. Тому вартість кожного видання обраховується індивідуально.
Я часто порівнюю вартість книг у книгарнях і наші ціни. У нас навіть дешевше. Це при тому, що там — великі тиражі, а ми видаємо кожну книгу ексклюзивно. Наше видавництво має свою сторінку у Фейсбуці (www.facebook.com/novograd24/ та www.facebook.com/ztdryk/), де можна подивитися всі новодруки. Ласкаво запрошую всіх, хто цікавиться книгами. Там також знайдете багато новин про презентації наших видань, географія поступово розширяється, наші автори — від Львова до Миколаєва.
— Друкарські технології «НОВОград» застосовує класичні, чи впроваджуєте суперсучасні?
— Час змінюється, традиційним друкарським обладнанням уже було нерентабельно видавати невеликі тиражі, тож технічно «переозброїлися» — встановили цифрові друкарські машини (ЦДМ). Це — потужні лазерні принтери, здатні з найвищою якістю в короткі строки впоратися з друком. Найкраще охарактеризує ситуацію цитата з Інтернету: «Гутенберг зробив усіх читачами. Ксерокс зробив усіх видавцями».
— Який обсяг друкованої продукції видано за роки роботи?
— Точної кількості не назву, але якщо скласти всі видані нами книги з 2000-го року, то, думаю, що кілька сотень тисяч набереться. Зараз почав колекціонувати наші видання, прагну, щоб кожен автор залишив свій автограф на згадку. Можливо, колись передамо цю колекцію до місцевої бібліотеки. У нас були вже й свої «бестселери» — кілька років тому з легкої руки завідувачки музею Віри Римської, яка виступила упорядником, видали книгу «Леся Українка — дітям», збірка витримала три перевидання.
— Зичимо процвітання вашій потрібній і корисній справі.
— Дякую!