Особистий погляд на історичні події Новограда-Волинського та його сучасність презентував у виданні «Звягель. Новоград-Волинський. Історія. Життя, як на долоні» міський голова II, III і VI скликань Володимир Загривий. Пішовши на заслужений відпочинок, Володимир Іванович активно займається дослідженням історії рідного краю, створив «Музейчик нашого життя». А у четвер, 26 вересня, презентував результат творчої роботи, який назвав підсумком своєї трудової діяльності.
— Я не поставив крапку, коли пішов на пенсію після третього головування в Новограді, — каже Володимир Загривий. — Поставив три крапки і продовжив роботу. Зібрав хронологічну добірку історичних подій, що стосуються міста, починаючи з першої згадки. Підвів підсумки не лише свого трудового життя, але й дав характеристику кожному з нас: депутатам, членам виконкому, керівникам усіх рівнів. І собі також, з усіма недоліками в роботі — така «душевна сповідь». Кожного характеризую, виходячи з його особистого внеску в життєзабезпечення нашої громади. Про когось написав більше, про когось — менше, а щодо декого — взагалі утримався, не було в мене слів, як кажуть. Намагався бути конструктивним і делікатним у цьому, хоча по декому таки «пройшовся»…
«Звягель» запитав досвідченого посадовця, як реагує він на процеси, що відбуваються в місті, маючи на увазі незадоволення громади.
— Мені, як «поперєдніку», не хочеться критикувати, але мої погляди всі знають, — відповів Володимир Загривий. — Я не погоджуюся зі стилем керівництва мого наступника — міського голови Віктора Весельського. Це не наш стиль міських голів — адміністративно-командний, принесений «зверху». Цього в Україні давно немає, а в нас вийшов такий «сплеск»… Зрозуміло, що це негативно сприймається людьми і мною — також. Я з самого початку надсилав міському голові листи, давав поради. Він критично їх сприймав, поки я не перестав цього робити. Тим більше, що вийшов курйоз, коли міський голова самоусунувся з нашої ради міських голів (де нас тепер семеро), ми вирішили самостійно працювати на благо громади. Старшим призначили Миколу Івановича Мартинюка. Мені болять громадські справи, як усім. Зокрема, Молодіжний центр болить, куди було вкладено багато грошей, зусиль, нервів.
Володимир Іванович на пенсії мешкає у Вишківці, неподалік Новограда. Каже, що він, як «білка в колесі», бо роботи в селі дуже багато і сумувати не доводиться. Крім того, активно займається громадською діяльністю: «Зустрічаємося з колишніми міськими головами, обговорюємо важливі місцеві питання. Ми ж усе знаємо: що, де і як робиться. Такий наш досвід треба використовувати, а зараз він виявився непотрібним».
Крапку в краєзнавчій роботі екс-мер знову ставити не збирається. Зараз працює над дослідженням історії Вишківки. Переконаний, що зайнятість — ефективний засіб від старості і депресій.