ІЗ 1 ЖОВТНЯ НА ШВЕЙНІЙ ФАБРИЦІ — ЧЕРГОВЕ ПІДВИЩЕННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ
Підхід «більше працюєш — більше заробляєш» на швейній фабриці впроваджують давно. Працівники, які це розуміють, отримують зарплату, за якою інші люди змушені вирушати за кордон. Із 530 працівників на швейній фабриці — майже половина отримує щомісяця понад 10 тисяч гривень, ще сотня працівників — близько 500 доларів. Нагадаємо, середня оплата праці в Україні нині — 10,5 тисяч гривень.
Залишити людей удома, аби вони не шукали кращої долі за кордоном, керівництво фабрики вважає важливим завданням. Із 1 жовтня акціонери прийняли рішення підвищити зарплату на 15%. Таким чином, кількість працівників із щомісячним доходом у 10 тисяч гривень складатиме 70%. Компанія сподівається, що цим зможе мотивувати інших 30%, аби їх дохід також якнайшвидше сягнув п’ятизначної цифри.
Олена Русіна, швачка:
— У моєму віці найкращий стимул заробляти більше — це діти-студенти. Коли на роботу дзвонить моя студентка, то я розумію, що мамі треба працювати. Для цього на фабриці є стимул: який обсяг роботи виконаєш — те й отримаєш. Якщо не лінуєшся, то заробити можна. Чим більше навчишся виконувати різних операцій, чим більше деталей для брюк умієш пошити, тим більше матимеш можливостей отримати вищу зарплату. Норма за зміну — 480 хвилин, а коли зробиш 500-600, тоді — значно приємніше.
Секрет у тому, що потрібно працювати швидко та уважно. Доводиться декілька швейних машин міняти за зміну, а хто лінується — той сидітиме на своєму одному процесі і «пастиме» задніх. Мені подобається шити, я свою роботу люблю, тому хочеться робити більше і швидше. Працюю лише рік, перед цим сиділа на «мінімалці». Діти хочуть учитися, і треба забезпечити їх, а на мінімальну зарплату цього не зробиш. Тут переконалася, що зробиш більше — отримаєш кращий результат. Я це дуже ціную в нашій роботі на фабриці.
Андрій Мокрицький, настелювач розкрійного устаткування, учасник Революції Гідності та бойових дій:
— Прийшов на роботу півроку тому, бо чув про підприємство багато. Будучи в місцевій громадській організації «Братство ОУН-УПА», яка отримувала відзнаки в рейтингу «Гордість міста», неодноразово доводилося чути, що почесну відзнаку отримує й одне з кращих місцевих підприємств — швейна фабрика «Леся». Як прибуткове підприємство, що забезпечує Новоград-Волинський великою кількістю робочих місць, справно сплачує податки, розвивається у виробництві. Тому прийшов сюди працювати. Наразі задоволений.
Колектив злагоджений, робота налаштована на гідному рівні. Співпраця із закордонними партнерами — це беззаперечний плюс для колективу, це дає змогу розвиватися всім. Порівняно з іншими місцевими підприємствами, на фабриці можна заробити більше. Звісно, повністю задоволеними зарплатою в Україні можуть бути лише депутати, які крадуть. Але якщо хтось у Новограді прагне покращити заробіток, — тут це можливо. Загалом, на роботі все чудово, коли в тебе здорові батьки, щаслива дружина і вдома чекає маленька донечка.
Наталя Ковальчук, швачка:
— Працюю на фабриці найдовше з усіх. Прийшла на роботу одразу після школи, з 1977 року. Потім була перерва на три роки, чоловік — військовий, нас перевели в інше місто. Через три роки приїхали назад у Новоград, і я повернулася на фабрику. Загальний трудовий стаж на підприємстві — 39 років. Мені не треба йти в ательє — сама навчилася скроїти і пошити будь-що. Колектив у нас дружний, до роботи за стільки років життя я звикла, фабрику називаю своєю годувальницею. І це — правда, так і є насправді. Робота в мене «горить», я хочу багато встигнути, бо розумію, що від цього залежить мій заробіток. Люблю пожартувати, коли Ковальчук є на дільниці, то всім весело (сміється — авт.).
«Літаю» з машини на машину, хоча мені вже під 60 років. Утім, робота не дає підстав думати про вік, і мені це подобається. Ставлення керівництва до працівників — уважне, нам дають премії, подарунки до свят, вітають із днем народження, разом відвідуємо екскурсії. Настільки звикла до цієї роботи, що навіть у вихідний, за звичкою, не можу «заспокоїтися».
Хто знає, наприклад, що є мама і тато, які допоможуть, то в них і стимулу немає працювати завзято. Мені ніхто не міг допомогти — завжди знала, що розраховувати можу лише на себе.
Знаю фабрику давно, бачила, як змінювалося керівництво. Зараз на «Лесі» багато нового, сучасного, прогресивного. Можемо завжди обговорити з керівництвом проблеми, нас вислухають і врахують нашу думку, прагнуть зацікавити. Хто хоче працювати — хай не лінуються і не слухають тих, хто бідкається. Якщо це твоя робота, — тобі буде добре. Бажаю всім гідних заробітків і здоров’я, а нашій годувальниці — процвітання!

Обсяги брючної продукції на фабриці зростають, асортимент поповнюється новими модними тенденціями. Тож на «Лесі» чекають на сумлінних працівників. Телефони відділу кадрів: (063) 150-34-08, (067) 409-49-87, 2-45-05.