Участь у телевізійній програмі «Круче всех» узяв допитливий і неординарний другокласник ЗОШ №2 Олесь Питюк. Як розповіла його мама, журналіст Леся Гудзь, «хлопчик почав вивчати анатомію раніше, ніж навчився читати: над його ліжком висів постер із зображенням людського тіла і внутрішніх органів. А коли сусіди на час ремонту поставили в них удома речі, зокрема, муляж людини зі зйомними деталями, то попри побоювання мами не злякався, а навпаки, не відходив від нього, розглядаючи печінку, скелет, підшлункову». Про це Леся написала в мережі напередодні виходу програми в ефірі «Інтера». Пропонуємо далі — розповідь мами про сина, який вразив українців.


«Мам, а чого в мене б’ється серце?» — це запитання було з-поміж найлегших, якими у своїх неповних п’ять засипав не лише маму, а й усіх довкола — сусідів, вихователів, просто випадкових знайомих. Далі пошук докопатися глибин пізнань про людське тіло «удосконалився» знайденими сестричкою Марусею мультфільмами з серії про Адібу: це значно розвантажило мізки оточуючих від постійних Лесикових: «Чому? Як? Що це? А як це відбувається?» Хлопчик засиджувався над доступними дитячому сприйняттю мультрозповідями про роботу органів та систем організму людини, і його очі світилися непідробною цікавістю й розумінням сприйнятого — на щире здивування дорослим. Адже й вони вже не завжди могли пояснити допитливому хлопчині те, чого почерпнув він із переглядів. Уже не лише мультиків, але й телепередач на відповідну тему.
А на шестиріччя його «Мавуся» подарувала братику диво-книгу «Тіло людини» у 3D-форматі — й це стало новим проривом у світі пізнання! Хрещена-анестезіолог, переглядаючи книгу, скаже потім, що якби за таким підручником навчалися студенти медзакладів, то наука давалася б значно легше.
«Мамочко, ну купи, благаю!» — це не про солодощі, а про «Медичний атлас хвороб», про книгу про бактерії та віруси; «Можна ще трошки подивитися?» — не про дитячі передачі, а відеосюжети на тему анатомії та цікавинок науки. Серед подарунків до свят найбільше тішили хлопчика анатомічний навчальний набір, пазли на цю ж тематику, і навіть із конструктора «Лего» він примудрявся складати не машинки-будиночки, а моделі крові, віруси, бактерії…
Світ Олеся Питюка — дійсно загадковий, дуже індивідуальний. Восьмирічний хлопчик не вписується у загальноприйняту картинку дитини цього віку зі своїми уподобаннями — адже, на противагу іншим дітям, мало цікавиться машинками, не ганяє у футбол, не обожнює велосипед. Співати в класному ансамблі не захотів: «Не люблю акторчувать!» — тобто бути актором. Аналогічна ситуація — зі спортивними гуртками і з хлоп’ячими забавками. Разом із тим Олесь зневажає насилля в будь-якому прояві, не поважає грубу фізичну силу, попри те, що він міцненької статури.
Якби про новонародженого сина дитячого уролога Новоград-Волинського ТМО Ігоря Питюка хто сказав, що з роками хлопчик стане таким собі «грибочком-боровиком», то просто не повірила б цьому, адже важив усього 1510 грамів! У перші дні свого життя Лесик став героєм телесюжету передачі «Інфо-шок», де йшлося про шанси на здорове виживання недоношених діток. Хто знає: можливо, саме те, що дитині розповідали про щасливу історію його виживання, послужило Олесю поштовхом до знань — по суті, знань про себе.
Сказати, що таким дітям живеться легко, — злукавити: вони перейняті лише своїм захопленням, зайняті лише улюбленою справою і готові говорити про неї постійно. Але ж світ ровесників інший: дитячі розваги та ігри, дитячі теми, дитячі захоплення. Кому потрібен ти зі своїми анатоміями, біологіями-хіміями?
Не закритися в собі і не образитися на увесь світ допомогла телепередача «Круче всех», де демонстрували різнопланові захоплення діти. Написали на адресу передачі, заповнили анкету, надіслали зняте на телефон відео і за місяць отримали запрошення. Згодом хлопчик скаже, що це було його найкраще свято дитинства.
Після півгодинної співбесіди на камери, де сидів один навпроти п’яти членів комісії, Олесь вийшов із сяючим личком: «Мамо, я такий щасливий! Нарешті мене слухали й не перебивали! Я розповідав про свою анатомію без обмежень!».
Над майбутнім Олесевим сюжетом працював окремий сценарист, костюмер шив комбінезон, стиліст добирав костюм для першої частини виступу і продумував образ, а під час зйомок і перед ними з хлопчиком працювали юрист, фотограф, дитячі психологи, гримери і багато інших спеціалістів.
Знімали передачу в одному із павільйонів кіностудії ім. Довженка. Це теж було неймовірно: адже хіба можна було сподіватися взагалі будь-коли потрапити за лаштунки справжнього кіносвіту? Виявляється, можна: звичайним людям, звичайним дітям. Без зв’язків і без грошей. Просто потрібно мати захоплення і віддаватися йому щиро, нерідко розплачуючись за це загальною думкою про власну дивакуватість, як маленький Олесь. Та саме своєю жагою до пізнання світу він заробив свою першу особисту нагороду — медаль від проекту, фірмовий рюкзак із солодощами і планшет», — поділилася мама Леся.
Новоградці в мережі «засипали» маму захопливими відгуками про Олеся та його дивовижні знання.