www.zvyagel.com.ua








Сайт СШ №7 г.Новограда-Волынского
free counters
Яндекс.Метрика
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
Украина онлайн


Народна прикмета

25 Жовтня 2019 | Оприлюднив: | 31 просмотров
0 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 5 (0 оценок, в среднем: 0,00 из 5)
Для того щоб оцінити запис, ви повинні бути зареєстрованим користувачем сайту.
Loading...

Чудесний стоїть жовтень! Одягнений у жовто-багряні шати. Сонячний. Теплий.
Люди радіють, дякують Матінці-природі.
Певно, і звірі…
Вичитав оце в періодиці цікаву народну прикмету. Якщо, мовляв, тхори і куниці до запланованого часу змінюють хутро на зимове, то зима буде ранньою.
А мені не хочеться, щоб вона була ранньою. І дуже вже кортить дізнатися, коли ж та зима насправді завітає в гості.
Поділився цією прикметою з Марійкою, дружиною своєю.
А вона ущипливо так:
— Може, ти, Іване, уже вирішив мені шубу з тхорів пошити?
— Ні, — кажу. — Що ти! Просто цікаво, коли зима прийде. І дуже інтерес бере, чи міняють куниці і, кгм, тхори хутро.
Дружина безцеремонно:
— Сходи подивися.
Пішов. До лісу.
Виявилося, що тхори і куниці біля кожного дерева не стоять.
Зустрів чолов’ягу. Сосну, озираючись, рубає.
— Доброго дня!
Лісоруб чогось аж присів.
— До-до-доброго, — пробелькотів зрештою неборака.
— Тхора не бачили? — питаю.
Чолов’яга сполошено закрутив головою.
— Н-ні, не бачив.
— А куницю?
— І-і-і-і-і-і і її н-не видів.
— А може, де ведмідь пробігав?
Побіг лісоруб. І сокиру кинув.
А я ж про ведмедя пожартував. Їх у нас тут немає.
Он заєць стрибає.
— Привіт, сірий!
Русак загальмував.
— Привіт! — звіддаля відказує.
— Тхора чи куницю не бачив? — питаю в лісового мешканця.
— Здались вони мені! — сердито відмахнувся лапою заєць. — До того ж, я по землі бігаю, а не по деревах лажу.
— А шубка в тебе нічогенька!
Заєць схарапуджено позадкував до куща.
— Не бійся, — кажу, — шкоди тобі не заподію. Моркву хочеш?
Русак насторожився. Але спитав:
— А що, є?
Виймаю з кишені добрячу морквину.
— Бери.
— Кидай до моїх лап.
Кинув.
Русак схопив зубами моркву і кинувся в кущі.
Уже звідти почув:
— Красно дякую, чоловіче!
— На здоров’я, страхопуде!
Крокую лісовою стежкою.
Думаю: і коли ж та зима прийде? О! Синоптики… Але що синоптики. Як один казав, що синоптики, як сапери, помиляються один раз, але кожен день.
Треба йти додому. Доведеться шубу таки дружині купувати.

Микола МАРУСЯК

Вы должны войти что бы писать комментарии.

Позначки:, , , ,