5 листопада минає рік, як немає з нами найдорожчої та найріднішої мами, бабусі, прабабусі — Таміли Тофілівни ДОБРОВОЛЬСЬКОЇ

Уже рік болить душа і плаче розірване серце, не вгасає біль розлуки...

Якби могла ти довше жити, — були б щасливі правнуки, онуки й діти, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати — була найкраща в світі мати. Таких, як ти, не забувають, таких, як ти, лиш вічно пам’ятають. Царство тобі Небесне, рідненька.

Вічно сумуючі доньки, зяті, онуки, правнуки та рідні

1 листопада минає рік, як не стало нашого маленького янголятка — Валерії Віталіївни АРНОЛЬД

Рідненька наша, якби ти знала, як нам тебе не вистачає. Ти була нашою радістю, надією, нашим всесвітом. А тепер, як ти пішла, для нас — це біль на все життя. Жорстока підступна смерть забрала тебе від нас. Пам’ять про тебе завжди буде з нами, і скільки б часу не минуло, ми пам’ятати будемо тебе завжди, згадувати і молитися за тебе. Нехай свята земля наша береже твій вічний спокій. Пробач, наша маленька, за все. Царство Тобі Небесне.

Вічно сумуючі мама, папа та всі рідні

1 ноября — 11 лет, как трагически, в 13 лет, оборвалась жизнь любимого сыночка — ДЕНИСКИ

Как рано ты ушёл, родной, оставив нам печаль и боль. Великой скорби не измерить, слезами горя не залить, тебя нет с нами, но навеки в сердцах ты наших будешь жить. Не бывает смерти, не бывает, просто чья-то детская душа вдруг внезапно в небо улетает, даже если жизнь здесь хороша. Птицей в поднебесье улетел Ангелок с хрустальною душой, а когда быть хочешь с нами вместе, тихо пролетаешь над землёй. Нежный Ангел с детскими глазами, шепчешь: «С вами я всегда», словно шлёшь приветы своей маме, чтоб не стыла горькая слеза. Прости, сынок, что не спасла, весь век не будет мне покоя, не хватит сил, не хватит слёз, чтобы измерить моё горе.

Царство тебе Небесное. Спи спокойно.

Мы тебя помним, любим, скорбим.

Родные

2 листопада — 40 днів, як не стало доброї людини, дружини, прекрасної мами, бабусі — Броніслави Станіславівни ПУСТОВОЙТ

Хай сонце ласкаве із неба

Цілує голівку твою,

Хай вітер тихенько шепоче

Про долю нещасну твою.

Сумуючі чоловік, донька, син, зять, онуки

31 жовтня минуло 9 днів, як пішов із життя наш чоловік, батько, дідусь — Костянтин Васильович СОБКОВИЧ

Глибокий сум і вічна пам’ять про тебе назавжди залишаться в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі, наш рідний.

Сумуючі дружина, діти, онуки

4 листопада минає рік, як відійшов у вічність Петро Серафимович ПОЛІЩУК із села Пилиповичі

Одна мить — і перестало битися серце. Жорстока смерть забрала тебе від нас. Плаче серце і болить душа. Хай твій спокій оберігають краплини роси — то наші сльози. Спи спокійно, любий, ріднесенький наш. Ти заслужив Божого тепла і Царства Небесного.

Вічно сумуючі дружина, донька, онука

29 листопада минуло 2 роки, як не стало люблячої, дорогої мами та бабусі — Ольги Климентіївни МАРЧУК

Тебе не стало, серце плаче, ніяк не гоїться душа. Пустою стала наша хата, тебе із нами вже нема. На все в житті є Божа воля, тож ти прости нас й довго жди. Царство Небесне й вічний спокій, наша рідненька.

Вічно сумуючі рідні та близькі