Поминання 46/2019

Поминання 46/2019















































19 листопада — рік світлої пам’яті і вічної любові Петру Івановичу СУРАЮ


Лунав його голос —

Як молот, як сталь,

А іноді просто —

Чистий кришталь.

Талант, актор, режисер,

«Людина-легенда» —

Один такий на наш

Поліський край

Петро Іванович Сурай.


Сім’я, колеги, друзі


15 листопада — 8 років світлої пам’яті Сергія Анатолійовича ГОРДІЙЧУКА із села Пилиповичі


Якби ти міг ще довше жити, — були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.


Вічно сумуючі батько, брат, племінник Дмитро та всі рідні


20 листопада минає 5 років, як відійшов у вічність наш тато — Борис Іванович ПАЦЕР і 3,7 років, як у Царстві Небеснім наша мама — Катерина Арсентіївна ПАЦЕР


Спасибі за невтомні руки золоті,

За мудрість, доброту, безсонні ночі,

Усіх нас у нестійкому житті

Оберігають рідні ваші очі.

Нехай проходять дні й роки,

А серце все болить за вами.

Схиляєм голови в журбі,

Земля вам пухом, тату й мамо.

Пам’ятатимемо вічно.


Вся ваша велика родина


20 ноября — 10 лет, как нет с нами нашего любимого человека — Василия Анатольевича ТАРТАЧНОГО


Ты нёс нам свет волшебный, добрый,

Твой мир был сказочно красив,

Тебя единственного помним,

За твой талант благодарим.

Кому ты дорог был при жизни,

Кому дарил свою любовь,

Те за твоё упокоенье

Молиться будут вновь и вновь.


Всегда любящие тебя Жена, сын, тёща


20 листопада минає 10 років болю та гіркої розлуки, відколи білим красенем-лебедем вознісся на небеса наш дорогий і незабутній Вася ТАРТАЧНИЙ


Та чорна звістка все накрила, болючу рану залишила. Одна лиш мить все обірвала, одна лиш мить — тебе не стало.

Мамо, не плач. Я повернусь весною. У шибку пташиною вдарюсь твою. Прийду і попрошуся в сон твій тихенько.

Розкажу, як всіх вас люблю.

Час іде. Біль не стихає. Пам’ять вічна.

Вічного життя тобі у Царстві Небеснім і спокою твоїй душі.


У вічній печалі мама.

Сумуючі сестра, брат, сини, дружина, рідні, друзі


Завжди з нами...


15 листопада — 9 днів світлої пам’яті дорогої нам людини — Наталії Василівни МАЛЬЦЕВОЇ


Якби могла ти довше жити, — було б світліше на землі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають.

Царство Небесне і вічний спокій твоїй добрій душі.


Колектив ТОВ «Ювілейне»


13 листопада минуло 9 нестерпно болючих днів, як немає з нами рідного, дорогого Володимира Михайловича ОРЛА


Минають дні тяжкої скорботи й печалі, як ти пішов у вічність. Ти був гарним чоловіком, батьком, дідусем.

Зі слізьми на очах схиляємо голови перед Твоєю могилою і світлою пам’яттю. Спи спокійно. Нехай земля тобі буде пухом, а душі — Царство Небесне.


Сумуючі дружина, донька, зять, онуки та всі рідні


14 листопада минуло 10 років, як пішов із життя Станіслав Адольфович КУР’ЯТА


Глибокий сум і вічна пам’ять про тебе залишиться в наших серцях.

Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі, наш рідний.


Сумуючі діти, невістка, онука, правнучка


19 листопада минає 2 роки, як немає нашого рідного брата — Олега Миколайовича ГАЛЬСЬКОГО


Як тяжко повірити в горе,

Як тяжко признатись собі,

Що тіло твоє для спочинку

Навічно віддане землі.

Пам’ятаємо, сумуємо.


Люблячі сестри, швагро, племінники


16 листопада — рік, як перестало битися серце дорогого чоловіка, батька, дідуся — Михайла Григоровича МОСКАЛЬЧУКА


Вже рік горбок землі мовчить, як все довкола, і огортає душу тихий жаль, що не побачимо ніколи ні Твою радість, ні Твою печаль. Немає Тебе, хоч скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею. Не заросте ніколи та стежина, що провела Тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина, і добрим словом люди пом’януть. Скільки не мине часу, Ти завжди будеш поряд з нами. Хай над Твоєю могилою світить сонце, жалібно співають пташки, а на квітах буде роса — то пам’ять про Тебе.

Спи спокійно, наш рідний. Лебединим пухом хай буде Тобі земля.


Сумуючі дружина, діти, внуки


11 листопада минуло 9 днів, як пішла з життя наша дорога мама — Ганна Домініківна РОЖОК


Минають дні скорботи і печалі, а біль втрати стає гострішим і болючішим — тебе немає поруч з нами.

Мила наша матусю, ти була для нас надійною опорою, мудрим порадником, люблячою матір’ю та чудовою бабусею.

Пам’ять про тебе завжди житиме в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій.


З глибоким сумом діти, онуки, невістка, зять