Цю особливу бабусю помітно в натовпі — усі навколо поспішають, а вона — ні.
Бо вона не може — не бачить, сліпа. Уперто кидає виклик життю щодня. Вірить у людей, що допоможуть їй дістатися до потрібного пункту.
Щоразу, коли її бачу, то дивуюся: як досі не зневірилася? Адже багато хто проходить повз, зрозуміло. Є важливіші справи. Але вона розраховує на тих, хто захоче допомогти. Хоча давно звикла обходитися без сторонньої допомоги.
Крок за кроком пересувається з костуром, яким намацує собі дорогу. Спостерігаючи збоку, мимоволі затамовуєш подих, коли попереду бордюр, кривий асфальт чи зустрічна людина. Переживаєш, щоб не впала. Вона минає. І поволі йде далі.
Ось дівчата заводять її під руки в автобус. Вказують, де є вільне місце, бабуся сідає. Довго і щиро дякує, не боючись звертати увагу на себе, на свою ваду. На те, що не така, як усі заклопотані навколо... Вона не бачить людей в автобусі, але говорить до них.
І люди її чують. Відриваються від телефонів. Ніяковіють. Виринають зі своїх щоденних клопотів: дім-робота-дім. Помічають добру вдячність і дивуються: «Та невже?! Думали, що така валюта давно не ходить».
Ті ж дівчата допомагають бабусі вийти з автобуса. Вона їх заспокоює: «Далі дорогу знайду сама. Дай Бог вам здоров’я і щастя!».
...Через декілька днів помічаю стареньку на одній із вулиць нашого міста. Чую знайомі добрі побажання: «Будь щасливою, доцю. І багатою будь. І здоровою. Дякую тобі!» Хтось, напевно, знову допоміг. Якась приємна жінка усміхається, отримавши заряд позитивних емоцій.
Поряд знову всі поспішають, а від зустрічі з незрячою бабусею радієш — особлива вона, добра. Не така, як більшість.
Ще трохи згодом, вертаючись тією ж вулицею, помічаю: якась дівчина проводить стареньку в магазин. Дійшовши до входу, зупиняється. Нахиляється зав’язати бабусі шнурівки на взутті, щоб вона не впала. Старенька у відповідь кладе свою руку на голову помічниці і гладить її, як малу дитину — чужу незнайому людину, яка за мить назавжди піде геть...
Багато тепла в цих промовистих кількахвилинних зустрічах.
...А хтось із вас бачив стареньку фею на вулицях нашого міста? Може, вона виглядає саме так на пенсії?