www.zvyagel.com.ua








Сайт СШ №7 г.Новограда-Волынского
free counters
Яндекс.Метрика
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
Украина онлайн


Старенька фея на вулицях нашого міста

15 листопадаа 2019 | Оприлюднив: | 74 просмотров
0 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 5 (0 оценок, в среднем: 0,00 из 5)
Для того щоб оцінити запис, ви повинні бути зареєстрованим користувачем сайту.
Loading...

Цю особливу бабусю помітно в натовпі — усі навколо поспішають, а вона — ні.
Бо вона не може — не бачить, сліпа. Уперто кидає виклик життю щодня. Вірить у людей, що допоможуть їй дістатися до потрібного пункту.
Щоразу, коли її бачу, то дивуюся: як досі не зневірилася? Адже багато хто проходить повз, зрозуміло. Є важливіші справи. Але вона розраховує на тих, хто захоче допомогти. Хоча давно звикла обходитися без сторонньої допомоги.
Крок за кроком пересувається з костуром, яким намацує собі дорогу. Спостерігаючи збоку, мимоволі затамовуєш подих, коли попереду бордюр, кривий асфальт чи зустрічна людина. Переживаєш, щоб не впала. Вона минає. І поволі йде далі.
Ось дівчата заводять її під руки в автобус. Вказують, де є вільне місце, бабуся сідає. Довго і щиро дякує, не боючись звертати увагу на себе, на свою ваду. На те, що не така, як усі заклопотані навколо... Вона не бачить людей в автобусі, але говорить до них.
І люди її чують. Відриваються від телефонів. Ніяковіють. Виринають зі своїх щоденних клопотів: дім-робота-дім. Помічають добру вдячність і дивуються: «Та невже?! Думали, що така валюта давно не ходить».
Ті ж дівчата допомагають бабусі вийти з автобуса. Вона їх заспокоює: «Далі дорогу знайду сама. Дай Бог вам здоров’я і щастя!».
...Через декілька днів помічаю стареньку на одній із вулиць нашого міста. Чую знайомі добрі побажання: «Будь щасливою, доцю. І багатою будь. І здоровою. Дякую тобі!» Хтось, напевно, знову допоміг. Якась приємна жінка усміхається, отримавши заряд позитивних емоцій.
Поряд знову всі поспішають, а від зустрічі з незрячою бабусею радієш — особлива вона, добра. Не така, як більшість.
Ще трохи згодом, вертаючись тією ж вулицею, помічаю: якась дівчина проводить стареньку в магазин. Дійшовши до входу, зупиняється. Нахиляється зав’язати бабусі шнурівки на взутті, щоб вона не впала. Старенька у відповідь кладе свою руку на голову помічниці і гладить її, як малу дитину — чужу незнайому людину, яка за мить назавжди піде геть...
Багато тепла в цих промовистих кількахвилинних зустрічах.
...А хтось із вас бачив стареньку фею на вулицях нашого міста? Може, вона виглядає саме так на пенсії?

Юлія КЛИМЧУК

Вы должны войти что бы писать комментарии.

Позначки:, , , ,