— Даниле Євграфовичу!
— Даніла Євграфович!
— Вибачте, Даніла Євграфович.
— Я поспішаю!
— А ми хотіли у вас ексклюзивне інтерв’ю взяти.
— Що взять?
— Інтерв’ю. Ексклюзивне.
— Яке?
— Ексклюзивне.
— Це, тіпа, — ля-ля, ля-ля?
— Щось таке.
— А шо! Дам! І це, я, тіпа, в прямому ефірі?
— Саме так.
— А-аа. Тоді, мамуню, привіт! Це я! Даня твій! Скоро приїду, мамуню!
— Даніла Євграфович!
— Ах, да. Інтерв’ю. Іск… Еск… Лллллл-ллю….
— Ексклюзивне.
— О! Точно! Валяй!
— Даніла Євграфович, розумієте, це прямий ефір, і…
— Ну, я ж не лох.
— Тоді продовжимо.
— Валяй.
— Даніла Євграфович. Відомо, що ви — багата людина. З чого ви починали свій бізнес?
— Із сірників, ги-ги!
— Тобто?
— У славнозвісних дев’яностих вчасно дав прикурить сигаретку одному крутелику. І все закрутилося. Це ж ми в прямому ефірі! Гопа, привіт! Пам’ятаєш, братан, як ми в дев’яностих шуршали? Треба стрілку забить…
— Ну, Даніла Євграфович!
— А. Ну-да. Валяй дальше, тіпа.
— Даніла Євграфович. На одному із чергових важливих засідань ви розглядали журнал «Плейбой». Вам не подобається нова посада?
— Чого, прикольно. Сидиш, ніфіга не робиш.
— Зовсім нічого?!
— Ні, ну-у, доводиться часом кнопки натискати. За день так упрієш, що куди там!
— А журнал…
— Ну, ми ж, тіпа, живі люди!
— …І смартфоном спілкувалися зі звабливою кралечкою…
— От, журналюги! Усе засічуть!
— Та кралечка — ваша знайома?
— А якого дня це було?
— Учора.
— А в який час?
— Після обіду.
— А точніше.
— Близько шістнадцятої години.
— А ще точніше.
— О п’ятнадцятій п’ятдесят три!
— То, Люська! Ага! Привіт, моя птичко! Це я, Данілка! Котик твій! Сьогодні буду, моя солоденька!
— Даніла Євграфович!
— Це ж Люська! Птичка! Ми ж у прямому ефірі?
— Але ж у нас…
— А-а. Ікс… Екс… Ллл…
— Ексклюзивне інтерв’ю.
— Тіпа, так. Валяйте!
— А ще ви під час засідання, Даніла Євграфович, часто спите. Навіть подушку принесли. Ковдру.
— Ну, важка робота. Тиснеш, тиснеш, тиснеш… На мозок тисне.
— А ще ходять чутки, ніби вас хочуть призначити заступником…
— Тихо!! Ша!!!
— Що таке?!
— Ця інформація поки що засекречена!
— Дякую за інтерֹв’ю.
— А це, тіпа, для чого було оте ікс… екс… ллллллллл-и-и…
— Нас більше цікавила ваша наступна посада заступника…
— Тихо!! Ша!!! Це секретно! Ну, я тіпа, пішов. Занести дещо треба… Заступника ж просто так не дають…