У світі 3 грудня відзначили Міжнародний день людей із інвалідністю. Відповідальні особи з цього приводу прозвітували: згадали, провели низку заходів. «Пріоритетним напрямком соціальної політики держави має стати поліпшення рівня життя та добробуту цих людей», — йдеться на офіційному сайті міської ради у зверненні в.о. міського голови Оксани Гвозденко. — Своїми успіхами в спорті, науці, громадському житті новоград-волинці з особливими потребами постійно доводять, що завдяки силі духу і цілеспрямованості можна досягти таких висот, які й здоровій людині не завжди під силу».
Також від імені влади Оксана Василівна побажала «мати доступ до всіх споруд і можливість відчувати себе повноцінними членами суспільства». Хороші, справедливі слова.
«А що змінилося в інфраструктурі міста для цих людей?» — запитують містяни. Чиновники в промовах до «свята» змовчали, що місцева інфраструктура не пристосована для людей з інвалідністю. Зокрема, з проблемами опорно-рухового апарату (ОРА). Взяти хоча б круті сходи без пандусів (пологої доріжки для переміщення) до важливих установ на кшталт поліклініки (!), аптек, банкоматів. Мовляв, нашим інвалідам нікуди не потрібно в цьому житті?
Від часу, коли фото для влади виклали у Фейсбук, минуло два роки і нічого не змінилося. У «Звягелі» ми про цю проблему також писали неодноразово. Про те, що сходи в поліклініку називають місцевим Еверестом, підкорити який — украй важке завдання для багатьох.
Тим часом багато родин крутими сходами носять родичів-інвалідів, разом із візками, на руках. Уже й самі отримали проблеми, бо зірвали спину чи внутрішні органи. А що робити тим, хто набув інвалідність у дорослому віці через хворобу, аварію, війну?
«Ніхто не застрахований від інфаркту, інсульту чи іншої хвороби, що може позбавити рухливості, зору, слуху. Ніхто не може впевнено сказати, що не стане сам чи його близькі жертвою нещасного випадку. Кожен із нас є в зоні ризику і може опинитися по той бік сходів», — слушно міркують у мережі.
Після війни й справді багато молодих хлопців пересіли на візки. Разом з усіма іншими візочниками вони тепер обмежені в доступі до громадського транспорту, туалетів, навчальних і культурних закладів, не всіма тротуарами можуть пересуватися без сторонньої допомоги. Обмеження в доступі до поліклініки — особливо прикрий факт. «А що у фойє поліклініки? Як піднятися до ліфта? Як сходити в туалет? Як доповзти на діагностику? Чому не закласти в бюджет ліфти, підйомники, пандуси і облаштувати їх у місті до наступного Дня людей із інвалідністю? — запитують наші читачі владу. — Якщо ви сьогодні цього не зробите, то завтра особисто можете залишитися за бортом цивілізації. Тільки хворе суспільство відмежовується від інвалідів. Одужуйте, люди, якщо вважаєте себе людьми».
— Згодна з усіма коментарями, — коментує ситуацію Оксана Гвозденко. — Проблема пандуса в міськрайТМО існує добрих два десятки років. Соромно і мені, що не достатньо наполягла, що мовчать ті, хто за це відповідає згідно з посадовими обов’язками. Але маю відмітити, що в нашому місті першими в області створено інклюзивно-ресурсний центр, який успішно працює й поширює досвід. Дякую керівникам Т.В.Ващук і Н.П.Борис. У ДЮСШ створено відділення інваспорту, діти, молодь, дорослі з інвалідністю мають високі перемоги та одержали грошові винагороди за підтримки міської ради. Дякую Н.П.Борис та Я.В.Цибі. Користуючись тим, що зараз виконую обов’язки міського голови, я вкотре підніму це питання. Упевнена, що матиму підтримку міської ради.
— Це сором для міської ради, тому я обіцяю, що кошти з міського бюджету, за підтримки депутатів, будуть виділені. І в 2020 році ми пандус збудуємо. А Борис із Дутчаком хай готують проектно-кошторисну документацію на цей об’єкт, — запевнив громаду депутат міської ради Ігор Юшманов.
Отже, принаймні на словах, зрушення відбулися. Сподіваємося, далі буде, і якнайшвидше можна буде сказати, що місцевий Еверест підкорено.