17 лютого — 40 днів, як немає з нами Надії Іванівні ЛОПАТЮК із с.Михіївка

Щемить душа, і капає сльоза, немов могутній камінь тисне груди. Тебе із нами вже нема, а туга нас не покидає всюди. Без тебе хата опустіла і ніколи вже не переступиш її поріг. Сюди не прийдеш вже ніколи і не зустрінеш рідних ти своїх. У нашій пам’яті ти назавжди залишишся люблячою, працьовитою та турботливою.

Спи спокійно, наша рідненька. Хай земля тобі буде м’якою і теплою. Вічна тобі пам’ять і Царство Небесне.

Сумуюча сестра Катя, дочка Наташа і вся родина

14 лютого минає 40 днів, як не стало нашого синочка, брата, дядька, чоловіка, батька — Миколи Олександровича ОСТАПЧУКА

Рано Ти пішов від нас, це непоправна втрата для нашої родини. Немає таких слів, щоб висловити свою печаль. Скільки б не минуло часу, Ти завжди будеш поряд із нами, і пам’ять про Тебе ніколи не згасне в наших серцях. Ми Тебе ніколи не забудемо. Вічного життя Тобі в Царстві Небеснім та спокою Твоїй душі.

Вічно сумуючі рідні

10 лютого минуло 7 років, як не стало нашого дорогого сина, брата, люблячого чоловіка, батька та дідуся — Михайла Пилиповича ТІТОВА

Твоїм теплом були і ласкою зігріті, ми поховали тут все найдорожче в світі. Від всіх життєвих мук душа твоя спочине, а пам’ять і любов до тебе ніколи не загине.

Вічно сумуючі рідні

20 лютого — рік гіркої розлуки, вічного жалю, світлої пам’яті дорогого нам Миколи Євгенійовича КОЧУБЕЯ

Вогонь життя раптово згас, печаль і смуток серце ранить. Так хочеться Тебе обійняти і поруч побути хоч уві сні. Всі, хто знав та пам’ятає, пом’яніть добрим словом та тихою молитвою.

З гіркою тугою в серці дружина Соня, діти, внучки, правнучка

10 лютого минуло 40 днів світлої пам’яті Володимира Максимовича АЛЕКСІЙЧУКА

Минають дні тяжкої скорботи і печалі, як Ти пішов у вічність. Ти був гарним чоловіком, батьком, сватом, дідусем. Зі слізьми на очах схиляємо голови перед Твоєю могилою і світлою пам’яттю. Нехай у цей день згадають добрим словом усі, хто Тебе знав. Вічного життя Тобі в Царстві Небеснім та спокою Твоїй душі.

Сумуючі дружина, діти, онуки, свати, куми

12 лютого — рік гіркої розлуки, вічного жалю, рік світлої пам’яті дружини, мами, бабусі — Людмили Павлівни КРАВЧУК

Горбок землі мовчить, як все довкола, і огортає душу тихий жаль, що не побачимо ніколи ні Твою радість, ні Твою печаль. Нема Тебе, хоч скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею. У світі серед безлічі облич вже не зустріти посмішки Твоєї. Не заросте ніколи та стежина, що провела Тебе в останню путь, похилиться зажурена калина, і добрим словом люди пом’януть. Скільки не мине часу, Ти завжди будеш поряд з нами. Хай над Твоєю могилою світить сонце, жалібно співають пташки, а на квітах буде роса — то пам’ять про Тебе. Спи спокійно, наша дорога. Лебединим пухом хай буде Тобі земля.

У глибокій скорботі чоловік, діти, онуки

15 лютого — 15 років від дня смерті коханої дружини, мами — Світлани Філіпівни АФАНАСЬЄВОЇ

Вогонь життя раптово згас,

Печаль і смуток серце ранить.

Низький уклін

Тобі від нас

І вічна пам’ять.

Сумують рідні, друзі, чоловік

16.02.2020 року минає рік, як пішов із життя Василь Олексійович САМЧУК

Минає рік, як перестало битися Твоє серце... Ти пішов з життя, залишивши нас у розпачі, тепер життя втратило свої барви... Але, пішовши в інший світ, залишив по собі добру пам’ять. Минають дні тяжкої печалі, і скільки не мине часу, Ти завжди будеш поряд із нами. Спи спокійно. Ти заслужив Божого тепла. Лебединим пухом хай буде Тобі земля. Вічна пам’ять.

Сумуючі рідні

Пам’яті дорогих батьків...

Франц Августович ГАРЛІНСЬКИЙ

27.07.1941-13.02.2014

Олена Йосипівна ГАРЛІНСЬКА

25.03.1945-16.02.2018

Ах, як же жаль, що час не повернути,

Рокам розлуки лік уже гублю...

Батьків своїх я хочу пригорнути Й сказати,

Що безмежно їх люблю.

Та вже нема,

Нема кому казати,

Вони давно

У вічність відійшли,

Лиш спомин залишився,

Ніби свято...

Вклоняюсь Вам за те,

Що Ви були.