ОЛЕНА ПОНОМАРЕНКО «НЕ ХОЧЕ ВИГЛЯДАТИ ЗЛОДІЙКОЮ» Й ГОВОРИТЬ ПРО БЛАГОДІЙНІСТЬ
Дорогою ціною заплатить міський бюджет (тобто, ми, платники податків, із чиїх кревних цей бюджет і формується) за «порушення процедури» під час сесії міської ради в травні 2018 року, коли депутати висловили недовіру тодішньому секретареві міської ради Олені Пономаренко й припинили її повноваження на цій посаді.
Неправомірність такого рішення колег-депутатів пані Пономаренко довела в суді (про це детальніше читайте в цьому ж номері на офіційній сторінці міської ради). У результаті судових позовів на її користь уже виплачено 81524,52 грн (із нарахуваннями й обов’язковими платежами міський бюджет «похудав» на 101 тисячу грн).
Та це — лише квіточки. Ще одним рішенням суд зобов’язав Новоград-Волинську міську раду виплатити Олені Пономаренко ще 457 тисяч 600 грн заробітку за «вимушені прогули», що виникли через небажання депутатського корпусу міської ради виконувати рішення суду й поновлювати Пономаренко на посаді секретаря міської ради.
Нагадаємо, що на позачерговій сесії міської ради одразу після пожежі в будівлі Молодіжного центру в травні 2018 року депутати всіма силами намагалися знайти й покарати винного за порушення правил пожежної безпеки. Встановити, хто ж допустив розміщення прибудови без дозвільних документів, з якої й почалася пожежа, що згодом охопила Молодіжний центр, не вдалося. Стрілки переводилися-переводилися, проте крайніх «не призначили».
Але «жертва» була потрібна. Можливо, щоб самоствердитися чи вгамувати обурення громади нечуваними для Новограда збитками. Йшлося навіть про можливе висловлення недовіри міському голові Віктору Весельському. Проте після кількох перерв і кулуарних перемовин результативне голосування відбулося лише щодо секретаря міської ради Олени Пономаренко. Таємним голосуванням за припинення її повноважень висловилися 20 депутатів. Міському голові, його заступникам та членам виконавчого комітету депутати тоді дали незадовільну оцінку в плані забезпечення пожежної безпеки. Проте посади їм зберегли…
Як пояснила Олена Пономаренко на прес-конференції 24 лютого, під час її звільнення було порушено процедуру. По-перше, питання, які виносяться на позачергову сесію повинні бути оприлюднені не менш, як за добу до сесії. По-друге, після того, як депутати проголосували за порядок денний із подальшим розглядом питань по суті, зміни до порядку денного не вносяться. По-третє, додала пані Пономаренко, вона не згодна із формулюванням і аргументацією.
«Так, депутати міської ради мають право обирати (й знімати з посади) будь-якого секретаря. Секретар міської ради обирається з числа депутатів. Проте я не мала жодного відношення до техніки пожежної безпеки в Молодіжному центрі й не вважаю, що недобросовісно виконувала свої посадові обов’язки щодо організації роботи в раді», — сказала Олена Пономаренко на зустрічі з пресою. «Суд визнав, що не було чіткої аргументації», — додала вона.
Цікаво, що лише двоє депутатів попросили вибачення в Олени Анатоліївни за своє «таємне рішення». Один — одразу після позачергової сесії, другий — через декілька місяців.
Звісно, просити вибачення чи ні за ті чи інші вчинки — це суто індивідуальна справа. Утім, мусимо визнати, що тут йдеться не про особисте, а про колективне, про спільне — про наш місцевий бюджет, у якому з’явилися непередбачувані витрати. Але відповідальності за колективне таємне рішення — для депутатів жодної!
Так, можна говорити про «політичну відповідальність». Тобто, що виборці, отримавши бюлетень, у кабінці для голосування в день місцевих виборів дадуть свою оцінку кожному. Але ж історія свідчить, що український електорат — особливий, непередбачуваний, такий, що має коротку пам’ять, натомість відчуває небачену вдячність за добрі справи в переддень виборів. Тому й не боїться ніхто в Україні «політичної відповідальності»…
Тому щонайменше п’ять разів — так порахувала й озвучила Олена Пономаренко — питання про виконання рішення суду про її поновлення на посаді секретаря міської ради не включалося до порядку денного сесій (лише в жовтні 2019 року, та й то з другої спроби, за це було проголосовано). Хоча в депутатському корпусі й була домовленість: мовляв, депутати відновлюють Олену Анатоліївну секретарем міської ради (виконують рішення суду), натомість вона звільняється за власним бажанням (оскільки рішення про недовіру, хоч і з порушеннями, було, то в такій ситуації важко працюватиметься з радою). Депутати свою частину домовленості не виконали, тож і Олена Пономаренко заяву на звільнення не написала.
Натомість зібрала пакет документів на другий судовий позов — про затримку виконання рішення щодо її поновлення на посаді. І суд присудив: стягнути на користь Пономаренко ще 457,6 тис. грн із Новоград-Волинської міської ради.
Оскільки міська рада подала апеляцію, то, можливо, ця сума буде зменшена. Власне, й сама Олена Пономаренко зізналася, що не погоджується із аж такою сумою.
«Я не хочу виглядати злодійкою. Я ж працювала увесь цей час на посаді заступника начальника департаменту праці й соціального захисту населення. Отримувала зарплату. Тому до суду подала і довідку про фактично отриману зарплату на посаді в департаменті, і довідку про середню зарплату, яка б була на посаді секретаря міської ради. Далі вирішував суд», — пояснила Пономаренко.
«Не буду з морально-етичних міркувань називати прізвищ, але частину коштів із тих 81,5 тисяч грн, що мені виплатили, я передала двом людям на лікування», — зізналася Олена Пономаренко. Вона не виключає, що в разі вирішення другого судового спору на її користь теж повернеться до благодійності.
Із того, яким буде кінцеве рішення суду, секретар міської ради не робитиме таємницю. Вона пообіцяла повідомити громаду через відділ інформації і зв’язків із громадськістю міської ради (бо нинішня прес-конференція, певною мірою, стала наслідком двох інформаційних запитів від газети «Звягель»).

Користуючись нагодою, ми запитали в Олени Пономаренко, як секретаря міської ради, яка її особиста позиція щодо проекту рішення міської ради, яким на потреби депутатських округів у цьому році планується виділити аж по 300 тисяч гривень. У місті вже говорять про те, що, так звані, «депутатські кошти» стануть у нагоді депутатам-кандидатам у ході місцевої виборчої кампанії… Інша ж думка, що кошти міського бюджету не потрібно розпорошувати на дріб’язок по округах, натомість об’єднавши їх на декілька крупніших проектів.
«Я теж вважаю, що це — розпорошення коштів міського бюджету, — відповіла Олена Пономаренко. — Так, треба визнати, є досить вдало вкладені кошти депутатів на потреби округів. Проте краще було б якомога більше інвестувати в глобальний розвиток міста, у ті ж дороги чи тротуари, які не під силу якісно поремонтувати лише «депутатськими коштами».