Шановні читачі! Цьогоріч уперше за час моєї роботи редактором газети я не вмістив у першоквітневий номер жодного першоквітневого приколу.
І справа не в тому, що забракло ідей! Якраз тем і ідей, щоб висміяти якусь дурнувату ситуацію в місті чи країні, упродовж року виникало вдосталь. Це можуть засвідчити і колеги, і знайомі, з якими я ділився ідеями, щоб перевірити, чи може бути смішно.
Взагалі, мій рецепт першоквітневого жарту — дуже простий. Потрібно взяти за основу правду (подію чи ситуацію) і розбавити її якоюсь дурницею. Це — як у банку з варенням додати ложку лайна і розмішати. На вигляд — варення, а по суті… Тобто, показна правдивість ситуації сприяє тому, що читачі повірять, а дурниця — можливо, викличе сміх.
Але в тому й річ, що більшість спочатку вірять написаному, а лише згодом здогадуються, що це жарт. Як свідчить досвід минулих років, частина людей дуже довго не здогадується, що новина «першоквітнева». Вони потім ідуть із газетою до органів місцевого самоврядування, щоб добитися вигаданих пільг чи домогтися справедливості.
…Зараз такий період у житті міста, району, країни, що інформаційний простір занадто «заведений», може виявитися достатньо маленького помаху крильця метелика, щоб спровокувати гігантський ураган. Саме тому цьогоріч обійдемося без першоквітневих жартів.
Але обіцяю, якщо все буде гаразд, за рік — до 1 квітня 2021-го — я вигадаю ще більше приколів. І якщо інформаційний простір не розхитають чергові «печальні демони», то обіцяю їх усі надрукувати. Залишайтеся зі «Звягелем»!