ЗАПИТАННЯ ДО СВЯЩЕНИКА
НА ЗАПИТАННЯ ВІДПОВІДАЄ ІГУМЕН УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ — АЛІПІЙ:
— Христос Воскресе! Батюшко, дозвольте запитати у Вас поради: у мене донька (3,5 рочки) у храмі більш 10 хвилин не витримує тихо: починає бігати, розмовляти, одним словом, погано себе поводить. Як привчити дитину до церкви без стресу, поетапно, щоб не відбити у майбутньому її бажання ходити до Храму Божого. Дуже дякую за відповідь. P.S. Отець Аліпій, дозвольте спитати, а можна з Вами побалакати особисто у храмі, і де, якщо можна?
— Воістину воскресе Христос! Розумні прихожани спокійно поставляться до того, що дитина бавиться під час богослужіння. Нічого страшного в цьому немає. У храмі, де я настоятель, завжди діти почувалися вільно. І за ними доглядають більшість жіночок, куди б дитина не побігла, — вона під наглядом. Малюк має відчувати, що церква — це її дім, а оточуючі — усі мами і тата, бабусі і дідусі. Добре, коли при храмі є дитяча кімната з вихователем. Тоді діти не досаджають дорослим, і на Причастя їх виводять вчасно. Але якщо немає дитячої кімнати, парафіяни невдоволені дитячими пустощами, то тоді вихід один: приходити з маленькою безпосередньо перед Причастям, щоб дитину можна було запричастити. А самій приходити на службу окремо в інший день.
Що стосується безпосередньої зустрічі зі мною, то адреса нашого храму неодноразово сповіщалася на сайті: Київ, метро «Нивки», будь-який транспорт у сторону Вітряних гір, на другій зупинці — «Краснодарська» — виходити. Пройти один квартал до вул.Тешебаєва, 54. Наша церква на честь святих апостолів Петра і Павла. Та є проблема: я майже завжди у відрядженні за благословенням Блаженнішого Митрополита Володимира. Тому краще спершу зателефонувати: 8-095-80-70-546. Якщо телефон відповідає, то значить, що я на Україні.
— Благословите, отче! Какие травы можно приносить в церковь для освящения на Троицу? Спасибо Вам.
— Христос воскресе! Это ошибочное мнение, что на праздник Троицы надо в церкви освящать травы. Такого нет обычая в Церкви. Просто душистыми травами, цветами, ветками деревьев украшают храмы и дома на этот праздник, но никаких освящающих молитв при этом не совершают.
— Я закінчую загальноосвітню середню школу та відмовляюсь від отримання документів про освіту через наявність у них номерів. Від ідентифікаційного номера я вже відмовився. Чи вірно я роблю? Як відноситься церква до наявності номерів у паспорті та інших документах? Чи є офіційна позиція церкви до питання відмови від ідентифікаційного номера та іншого? В майбутньому я маю намір вступити до духовної семінарії, які вимоги для вступу до неї?
— Христос воскресе! Декілька років тому через паніку, що людям насильницьки дають номер антихриста, Церква вимушена була створити богословську комісію, яка розглянула питання щодо ІНН. Саме тоді офіційно Руська Православна Церква заявила, що ІНН не має нічого спільного з антихристом, але заради тої істерії, що вже важко зупинити серед людей, просить державу, для бажаючих відмовитись від податкового коду, винайти спосіб, щоб люди не отримували того коду.
А чому Вас лякає набір цифр у паспорті та інших документах, я не знаю, бо вперше про таке чую. Взагалі увага до чисел і цифр Християнству не притаманно. Це прерогатива євреїв. Саме у юдеїв існує вчення про числа, які можуть бути або добрими, або поганими, і їхніми комбінаціями вони пробують пояснити усе на світі. Таке вчення називаєть Кабала. Чому воно стало проникати у Християнство, я не розумію. Бо такий острах перед числами мав виникнути лише в єврейському середовищі, але ніяк не у християн.
Про вступ до семінарії читайте на сайті тієї семінарії, до якої Ви маєте намір потрапити. Але одразу попереджаю, що без паспорта та документа про освіту, годі й думати туди поступити. І це стосується як семінарій на Україні, так і у Росії, та деінде за кордоном.
— Что делать, если я уже давно хожу в церковь, но ощущаю, что во мне нет искренней веры, очень мало во мне христианского, иногда даже появляется какое-то отчаяние и мысль о том, что я никогда не смогу стать настоящим Христианином...
— Христос воскресе! Часто внешние люди задают вопрос: почему в Церкви так много плохих людей? Мы и сами наблюдаем такое явление: в наших храмах, где ожидается встретить общество святых, кротких, доброжелательных, мы видим чаще всего людей несдержанных, колючих, своенравных, с плохими привычками и нехристианским поведением. Значит ли это, что Церковь бесполезна? К счастью, мои наблюдения дают ответ, что Церковь делает своё благое дело. Все, вошедшие в жизнь Церкви, так или иначе меняются, но, обычно, в лучшую сторону. Другое дело, что со временем некоторые служители церкви становятся циниками — это отдельный разговор, и он лежит в плоскости «во многих знаниях — многие скорби».
Так вот, кающиеся стремятся к исправлению и исправляются, но наступает момент утраты страха Божьего от привычки того, что Бог рядом, и это не страшно. Так дети, которым только угрожают наказанием, но не наказывают, становятся безразличными к родительским угрозам. Вот и мы успокаиваем себя формулой: Бог милостивый... Утрата дружбы с Богом происходит почти незаметно, мы просто начинаем жить. И в этой жизни больше нет Бога, Он стал существовать отдельно от нас. Это изгнание больше не чувствуется трагедией. И освобождается место торжествующему греху.
Безразличие, которое в Апокалипсисе именуется «ни холоден ни горяч», — главная проблемма нынешних христиан. Наша принадлежность к Христианству измеряется только приходом в положенные дни в храм. Мы начинаем стареть ещё до физической старости. Нет веры? Скорее всего, да. Почему? Потому, что умерла. Помните знаменитые слова Апостола: «Вера без дел — мертва»? Делами не просто доказывается вера, а удерживается в жизни! Чтобы вера была живой, надо действовать во имя Христового, необходимо шевелиться, двигаться! Нельзя сидеть на одном месте и постепенно умирать, постанывая: «нет искренней веры... мало во мне христианского... отчаяние...». Вера питается молитвой, восполняется Таинствами Церкви, живёт добрыми трудами. Человек разумный, который хочет быть здоровым, чувствуя, что болячки начинают досаждать, встряхивает себя и начинает ходить на врачебные процедуры, не лениться заниматься зарядкой, делает пробежки, принимает холодный душ. Стареющей угасающей душе также нужна встряска. Это должны сделать мы сами, пока за нас не взялся Господь! С завтрашнего дня заставьте себя к обязательному молитвенному правилу, запретите нарушать постные дни, всегда держите себя в напряжении желания совершать добрые поступки, мысленно ставьте себя рядом с Господом: делайте всё вместе и спрашивайте себя: одобрит ли Он тот или иной поступок! И, главное, будьте со всеми доброжелательной.
— Христос Воскресе! Батюшко, дозвольте запитати у Вас поради: у мене донька (3,5 рочки) у храмі більш 10 хвилин не витримує тихо: починає бігати, розмовляти, одним словом, погано себе поводить. Як привчити дитину до церкви без стресу, поетапно, щоб не відбити у майбутньому її бажання ходити до Храму Божого. Дуже дякую за відповідь. P.S. Отець Аліпій, дозвольте спитати, а можна з Вами побалакати особисто у храмі, і де, якщо можна?
— Воістину воскресе Христос! Розумні прихожани спокійно поставляться до того, що дитина бавиться під час богослужіння. Нічого страшного в цьому немає. У храмі, де я настоятель, завжди діти почувалися вільно. І за ними доглядають більшість жіночок, куди б дитина не побігла, — вона під наглядом. Малюк має відчувати, що церква — це її дім, а оточуючі — усі мами і тата, бабусі і дідусі. Добре, коли при храмі є дитяча кімната з вихователем. Тоді діти не досаджають дорослим, і на Причастя їх виводять вчасно. Але якщо немає дитячої кімнати, парафіяни невдоволені дитячими пустощами, то тоді вихід один: приходити з маленькою безпосередньо перед Причастям, щоб дитину можна було запричастити. А самій приходити на службу окремо в інший день.
Що стосується безпосередньої зустрічі зі мною, то адреса нашого храму неодноразово сповіщалася на сайті: Київ, метро «Нивки», будь-який транспорт у сторону Вітряних гір, на другій зупинці — «Краснодарська» — виходити. Пройти один квартал до вул.Тешебаєва, 54. Наша церква на честь святих апостолів Петра і Павла. Та є проблема: я майже завжди у відрядженні за благословенням Блаженнішого Митрополита Володимира. Тому краще спершу зателефонувати: 8-095-80-70-546. Якщо телефон відповідає, то значить, що я на Україні.
— Благословите, отче! Какие травы можно приносить в церковь для освящения на Троицу? Спасибо Вам.
— Христос воскресе! Это ошибочное мнение, что на праздник Троицы надо в церкви освящать травы. Такого нет обычая в Церкви. Просто душистыми травами, цветами, ветками деревьев украшают храмы и дома на этот праздник, но никаких освящающих молитв при этом не совершают.
— Я закінчую загальноосвітню середню школу та відмовляюсь від отримання документів про освіту через наявність у них номерів. Від ідентифікаційного номера я вже відмовився. Чи вірно я роблю? Як відноситься церква до наявності номерів у паспорті та інших документах? Чи є офіційна позиція церкви до питання відмови від ідентифікаційного номера та іншого? В майбутньому я маю намір вступити до духовної семінарії, які вимоги для вступу до неї?
— Христос воскресе! Декілька років тому через паніку, що людям насильницьки дають номер антихриста, Церква вимушена була створити богословську комісію, яка розглянула питання щодо ІНН. Саме тоді офіційно Руська Православна Церква заявила, що ІНН не має нічого спільного з антихристом, але заради тої істерії, що вже важко зупинити серед людей, просить державу, для бажаючих відмовитись від податкового коду, винайти спосіб, щоб люди не отримували того коду.
А чому Вас лякає набір цифр у паспорті та інших документах, я не знаю, бо вперше про таке чую. Взагалі увага до чисел і цифр Християнству не притаманно. Це прерогатива євреїв. Саме у юдеїв існує вчення про числа, які можуть бути або добрими, або поганими, і їхніми комбінаціями вони пробують пояснити усе на світі. Таке вчення називаєть Кабала. Чому воно стало проникати у Християнство, я не розумію. Бо такий острах перед числами мав виникнути лише в єврейському середовищі, але ніяк не у християн.
Про вступ до семінарії читайте на сайті тієї семінарії, до якої Ви маєте намір потрапити. Але одразу попереджаю, що без паспорта та документа про освіту, годі й думати туди поступити. І це стосується як семінарій на Україні, так і у Росії, та деінде за кордоном.
— Что делать, если я уже давно хожу в церковь, но ощущаю, что во мне нет искренней веры, очень мало во мне христианского, иногда даже появляется какое-то отчаяние и мысль о том, что я никогда не смогу стать настоящим Христианином...
— Христос воскресе! Часто внешние люди задают вопрос: почему в Церкви так много плохих людей? Мы и сами наблюдаем такое явление: в наших храмах, где ожидается встретить общество святых, кротких, доброжелательных, мы видим чаще всего людей несдержанных, колючих, своенравных, с плохими привычками и нехристианским поведением. Значит ли это, что Церковь бесполезна? К счастью, мои наблюдения дают ответ, что Церковь делает своё благое дело. Все, вошедшие в жизнь Церкви, так или иначе меняются, но, обычно, в лучшую сторону. Другое дело, что со временем некоторые служители церкви становятся циниками — это отдельный разговор, и он лежит в плоскости «во многих знаниях — многие скорби».
Так вот, кающиеся стремятся к исправлению и исправляются, но наступает момент утраты страха Божьего от привычки того, что Бог рядом, и это не страшно. Так дети, которым только угрожают наказанием, но не наказывают, становятся безразличными к родительским угрозам. Вот и мы успокаиваем себя формулой: Бог милостивый... Утрата дружбы с Богом происходит почти незаметно, мы просто начинаем жить. И в этой жизни больше нет Бога, Он стал существовать отдельно от нас. Это изгнание больше не чувствуется трагедией. И освобождается место торжествующему греху.
Безразличие, которое в Апокалипсисе именуется «ни холоден ни горяч», — главная проблемма нынешних христиан. Наша принадлежность к Христианству измеряется только приходом в положенные дни в храм. Мы начинаем стареть ещё до физической старости. Нет веры? Скорее всего, да. Почему? Потому, что умерла. Помните знаменитые слова Апостола: «Вера без дел — мертва»? Делами не просто доказывается вера, а удерживается в жизни! Чтобы вера была живой, надо действовать во имя Христового, необходимо шевелиться, двигаться! Нельзя сидеть на одном месте и постепенно умирать, постанывая: «нет искренней веры... мало во мне христианского... отчаяние...». Вера питается молитвой, восполняется Таинствами Церкви, живёт добрыми трудами. Человек разумный, который хочет быть здоровым, чувствуя, что болячки начинают досаждать, встряхивает себя и начинает ходить на врачебные процедуры, не лениться заниматься зарядкой, делает пробежки, принимает холодный душ. Стареющей угасающей душе также нужна встряска. Это должны сделать мы сами, пока за нас не взялся Господь! С завтрашнего дня заставьте себя к обязательному молитвенному правилу, запретите нарушать постные дни, всегда держите себя в напряжении желания совершать добрые поступки, мысленно ставьте себя рядом с Господом: делайте всё вместе и спрашивайте себя: одобрит ли Он тот или иной поступок! И, главное, будьте со всеми доброжелательной.
Коментарі відсутні