Церковне дванадесяте свято, яке відзначають у 8-му неділю по Пасці. Через те, що це свято припадає на 50-й день після Пасхи, Церква називає його ще П’ятидесятницею. Зміст християнської Тройці відповідає розповіді новозавітної книги «Діяння апостолів», де йдеться про зійдення на апостолів у 50-й день після воскресіння Христа Духу Святого, після чого вони заговорили різними мовами, хоча ніколи цьому не навчалися: «Коли ж почався день П’ятидесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І раптом зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила весь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав» (Діян.., 2: 1-4). У християнстві цей переказ слід розуміти як завдання Христа учням нести звістку про його вчення усім народам. Таким чином апостоли одержали силу «з неба» і почали проповідувати про Ісуса, котрий воскрес, як про Христа, Царя та Господа. Цей момент називають народженням церкви.
У богослужінні свято зійдення Святого Духу відзначається разом із з’явленням перед людьми Трійці, тому що у пришесті Духа до людей виявляється повнота божества. Тому у православ’ї П’ятидесятниця називається Трійцею. У центр храму в цей день виноситься ікона Святої Трійці у вигляді трьох ангелів, які з’явилися перед праотцем Авраамом. Ікона зішестя Святого Духу зображує вогняні язики над дванадцятьма апостолами, котрі сидять разом, оточуючи символічний образ «космосу-світу». Це і є перший образ «апостольської» церкви.
У день Трійці з часів раннього християнства храми та будинки прикрашаються свіжими зеленими гілками дерев на ознаку того, що Святий Дух дає життя усьому створеному Богом. Використання на Трійцю гілля дерев, квітів та трав християнська церква запозичила від іудейської релігії. Так, на свято П’ятидесятниці давні євреі за Мойсеевим законом приносили до храму початки жнив, що у Палестині закінчувалися у цей час, тобто приблизно у середині травня. Тоді ж у пам’ять про закони, що були одержані Мойсеєм на горі Синай, в іудеїв прийнято було прикрашати будинки, площі та церкви квітами та гілками, що у весняну пору було найкращою прикрасою.
Увібравши в себе багато рис іудейської П’ятидесятниці, християнська Трійця приєднала й національні риси тих свят, з традиціями яких вона частково злилася. Так, у росіян Трійця зблизилася з Семиком, у білорусів — з Зеленими Святками, Семухою, а в українців — з Зеленими Святами.
Основа троїцької обрядовості — культ рослинності, що в цей час починає розквітати. Майже у всіх давніх народів гілля та квіти були прикрасою храмів у дні свят та жертвоприношень. Усілякі урочисті процесії супроводжувалися носінням зеленого гілля, яке у далекі часи було загальнозрозумілим символом: гілка маслини — символ миру, лаврова — перемоги та слави, дубова — мужності.
В Україні ще у минулому столітті до церкви приносили різні трави: зорю, м’яту, канупер тощо. У середину цих трав ставили трійну свічку, що називалася Тройцею, яка повинна горіти протягом усієї обідні. Потім ці трави використовували як оберіг від різних хвороб, а троїцьку свічку давали в руки вмираючому.
6 ЧЕРВНЯ — ТРОЇЦЬКА БАТЬКІВСЬКА ПОМИНАЛЬНА СУБОТА
Уставом Православної Церкви встановлені особливі вселенські загальні дні споминання спочилих християн. Одним з таких днів є Троїцька батьківська поминальна субота, яка завжди відбувається напередодні святкування П’ятидесятниці. В Троїцьку Суботу Церква закликає нас, ще з Апостольських часів, звершувати поминання всіх від віку спочилих благочестивих праотців, отців і братів наших, тому що в день П’ятидесятниці відобразилось викуплення світу «освятительно-звершувальною» силою животворчого Пресвятого Духа, яка благодатно і спасительно поширюється на живих і спочилих. Бо Господь, що до пекла зійшов і кайдани вічні зламав, явився великим Помічником всім грішникам.
Тому Церква в суботу перед П’ятидесятницею, що являє собою перший день відкрившогося у всій силі Царства Христового, і за виразом Церкви «изрядне призывающею нас к молитвам о своих и о людских гресех и неведениех, ходатайствуя о собрании всех в Царство Христово, молясь о искуплении живых — возвратил пленение душ их, приносит молитвенныя очищения и о душах прежде усопших и просит упокоить их на месте прохлаждения, яко не мертвии восхвалят Тя, Господи, ниже сущии во аде исповедание дерзнут принести Тебе: но мы живии благословим Тя и молим и жертвы приносим Тебе о душах их» (Молитва вечірні П’ятидесятниці).
У цей день по всіх православних храмах відслужаться заупокійні богослужіння за всіх від віку спочилих православних християн.