Пригадую, як одну з лекцій із радіоелектроніки професор Ігор Анісімов почав із того, що… пишуть на парканах. Ігор Олексійович славився тим, що частенько застосовував жартівливі прийоми привернення уваги розбурханих після перерви студентів до більш серйозних речей. Так от, коли студенти раптово притихли, очікуючи якоїсь аналітики навколо написів на парканах, професор сказав приблизно таке: «Ви ж знаєте, що зазвичай там пишуть. Не будемо тут уголос повторювати ті слова. Але одного разу я прочитав на паркані справжню мудрість — «так, як було, уже не буде». Погодьтеся, може бути краще, може бути гірше, але точно, що так, як було, уже не буде…».
Саме ця фраза спала на думку, коли читав роздуми в мережі про «світ після карантину». У кількох абзацах, процитованих нижче, багато слушних думок. Та чи згадають про них, коли життя знову повернеться у звичне русло?..
…Магазини, спортзали, парки відкриють. Транспорт запустять. Кафе й ресторани накриють столи. На майданчиках гратимуться діти. Кінотеатри й концертні зали розчинять двері для відвідувачів. На вулицях буде багато людей. Маски, рукавиці і дезінфектанти будуть заховані в домашні аптечки. Можна буде відвідати друзів і родичів, обійняти й поцілувати батьків, яких давно не бачили. Життя повернеться до звичного ритму…
Світ не буде таким, як раніше. Можливо, відбудеться переоцінка пріоритетів. Професії лікарів, учителів, рятувальників, учених і багатьох інших цінуватимуться й оплачуватимуться вище. Або хоча б не нижче, ніж у провідних спортсменів, топових артистів й акторів, політиків, міністрів, керівників державних установ із їхніми надприбутковими окладами й преміями. Виглядає, як утопічна ідея, але цілком реальна. Варто перерозподілити надмірні доходи. Люди і в Європі, і в Америці зрозуміли, що їх не врятують гравці НБА, НХЛ і футбольних ліг. Вони можуть лише закупити обладнання, але його хтось повинен обслуговувати. Можливо, варто розробити список найбільш соціально значимих професій, провести конкурс і встановити достойні зарплати?
Коронавірус приніс не лише смерть і кризу, але й позитивні зміни. Екологія отримала менше забруднень, діти змогли більше часу провести з батьками, фільми-серіали передивилися, знайшовся час для справ, до яких не доходили руки. Налаштували онлайн-освіту. Ми отримали більше часу на самоаналіз, задумалися про свій шлях. Кому не вистачало часу на сон, той виспався. Пандемія показала справжнє ставлення один до одного. Хтось допомагав літній сусідці придбати продукти харчування, а хтось займався нелегальними перевезеннями пасажирів за потрійним тарифом. Хтось безкоштовно роздавав маски на вулиці, а хтось перепродував засоби індивідуального захисту й дезінфектанти вдесятеро дорожче. Хтось збирав гроші на апарати ШВЛ, а хтось ламав двері в аеропорту Борисполя й не дотримувався правил самоізоляції.
Які уроки варто винести з карантину? Потрібно навчитися цінувати наші головні ресурси: час, воду і чисте повітря. Змістити пріоритети з бізнесу — на родину й близьких. Обов’язково зайнятися здоров’ям, звернути увагу на харчування, знайти час на заняття спортом і хобі. Цінувати роботу й плату за неї. Цінувати можливість вільно пересуватися в межах країни й подорожувати світом. Кожен у своїй сфері знайшов «чорних лебедів» і слабкі місця.
Чи змінимося ми? Чи почнемо цінувати блага, які маємо? Вибір за нами!