Майже 4 роки, 1418 днів і ночей, продовжувалася війна… Після раптового і віроломного нападу на Радянський Союз, 22 червня 1941 року, фашистські війська зустріли впертий опір по всьому фронту. Війна почала називатися Вітчизняною і Великою, вона була головною і вирішальною складовою частиною Другої світової війни, найжорстокішою і кривавою в історії людства.
Удень і вночі на фронті і в тилу виковував цю перемогу радянський народ, і війська фашистської Німеччини зазнали поразки. 1 травня 1945 року над Рейхстагом був піднятий Прапор Перемоги, 2 травня його перенесли на головний купол Рейхстагу (цей хвилюючий момент відображений на фотографії, яка зроблена з листівки, купленої у ФРН у 2019 році внучкою Прокопової Л.А. та надіслана їй на 85-річчя від дня народження).
А 8 травня, о 22 годині 43 хвилини за центральноєвропейським часом, був підписаний Акт про безумовну капітуляцію Німеччини. У Радянському Союзі це було вже 9 травня, тому цей день був встановлений Днем Перемоги.
За мужність і героїзм, проявлені під час Великої Вітчизняної війни, звання Героя Радянського Союзу були удостоєні 11603 особи, у тому числі: 8160 росіян, 2069 українців,
309 білорусів, 161 татарин, 108 євреїв, 96 казахів та 90 грузинів, 2,5 млн людей були нагороджені орденами та медалями, 24572 особи стали повними кавалерами ордена Слави.
Не тільки в Радянському Союзі, але і в багатьох європейських країнах, звільнених від фашизму, вдячні народи Європи звели пам’ятники й монументи радянським воїнам, головний із яких спорудили у фашистському лігві — у Трептов-парку поверженого Берліна. Він і зараз свідчить, що дійсно радянський солдат врятував людство від фашистської чуми і є символом пам’яті про це.
Цю добру пам’ять до цих пір шанують не тільки жителі Берліна і населення Німеччини, а й інші народи світу, які в дні пам’яті про цю війну і при відвідуванні цього священного історичного місця покладають квіти до пам’ятника. Мені особисто під час служби в Групі радянських військ у Німеччині пощастило двічі відвідати Трептов-парк, і я бачив це на власні очі.
У Німеччині, як і в інших цивілізованих європейських країнах, багато різних пам’ятників радянським воїнам, і всі вони доглянуті й охороняються державою. Німці завжди поважали наш День Перемоги. Для мене залишився незабутнім і такий епізод. Я був командиром військової частини.
9 травня 1990 року ми з групою офіцерів і прапорщиків повернулися у свій населений пункт із покладання квітів до могил наших загиблих воїнів і зайшли в один із гаштетів, він був повністю забитий відвідувачами. Ми були в парадній формі, німці встали і почали аплодувати. На той час Німеччина вже об’єдналася…
Далі і далі йдуть в історію грозові роки Великої Вітчизняної війни. Вона принесла великі страждання для всіх людей колишнього багатонаціонального Радянського Союзу і забрала життя майже 27 млн людей. Ворог знищив 1700 міст, 70 тис. сіл, 25 млн людей залишилися без житла, 10 тис. стали інвалідами.
Найбільше постраждали Білорусь і Україна, їхньою територією війна прокотилася вогненним катком двічі. 1225 днів і ночей Україна була під нацистською окупацією, їй було завдано величезної шкоди. Фашисти знищили і спалили 714 міст і селищ міського типу, 28 тис. сіл, 250 з яких спіткала доля Хатині, 2 млн 400 тис. українців забрано в Німеччину, близько 8 млн загинули на полях битв, були спалені живцем, замучені і розстріляні у фашистських таборах смерті і нацистських застінках, із 4760 новоград-волинців, які пішли на фронт, 2980 не повернулися, 30 тис. радянських військовополонених і 14 тис. цивільного населення було розстріляно і замучено під час окупації.
Україна зробила величезний внесок у Перемогу над фашистською Німеччиною. Більше половини фронтів очолювали генерали і маршали — вихідці з України: С.К.Тимошенко, А.І.Єременко, І.Р.Апанасенко, М.П.Кірпонос, Д.І.Черняховський, Р.Й.Малиновський, Ф.Ю.Костенко, Я.Т.Череповиченко та інші.
Із 2069 українців — Героїв Радянського Союзу, 35 удостоєні цього звання двічі, у тому числі — два командири партизанських з’єднань С.А.Ковпак і О.Ф.Федорів, а знаменитий льотчик-ас І.М.Кожедуб — тричі. Із 4-х Героїв Радянського Союзу і в той же час повних кавалерів орденів Слави, двоє були українцями.
Серед Героїв Радянського Союзу — 87 житомирян, серед них — 6 вихідців із Новограда-Волинського та району. Це — Бурківський Анатолій Трофимович, Горбко Юрій Миколайович, Жайворон Володимир Ігнатович, Сірагов Павло Іванович, Костюк Йосип Степанович, Козачек Микола Аврамович, а також 3 людини, які в післявоєнні роки служили та працювали в нашому місті: Ведмеденко Іван Іванович, Філософов Олександр Олександрович та Шевченко Михайло Степанович.
26 житомирян стали повними кавалерами ордена «Слави», серед них двоє — вихідців із Новоград-Волинського району: Халан Іон Павлович із Немильні і Степанюк Іван Григорович із Городниці.
Сьогодні, у чергову річницю Перемоги, ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю загиблих радянських воїнів, партизанів, підпільників, мирних жителів і ветеранів, які померли в післявоєнний період. Вічна їм Пам’ять і Слава!
У нашому місті залишилося тільки 46 ветеранів війни-учасників бойових дій, 17 із них — фронтовики, 27 — учасники партизанського руху. Це — Агєєв Євген Пилипович, Албанчук Василь Микитович, Бойченко Костянтин Силович, Вербівський Василь Васильович, Горевич Марія Федорівна, Добровольська Надія Іванівна, Довгаль Юрій Сергійович, Запаловська Короліна Домініківна, Козир Федір Іванович, Косянчук Катерина Іванівна, Кравець Марія Іванівна, Ладікова Марія Петрівна, Лазаренко Петро Іванович, Максимов Василь Федорович, Мальцев Ілля Матвійович, Маяровська Антоніна Іванівна, Пашківський Микола Андрійович, Порецьких Марія Никандрівна, Ребель Арон Вольфович, Свінціцький Франц Костянтинович, Тертус Камілія Марківна, Фабрицька Галина Фльорківна, Шлендер Зінаїда Оксандрівна, Шнирель Азриль Аронович та інші.
Шановні ветерани! Велике вам спасибі за перемогу, за ваш подвиг в ім’я життя на землі! Ми пам’ятаємо ваш подвиг і будемо нести цю пам’ять через наше життя. Дорогі ветерани війни, вдови полеглих солдатів і ветеранів, які пішли із життя, діти війни! Від імені президії ради міської організації ветеранів сердечно вітаю вас із 75-річчям Великої Перемоги! На жаль, ми не зможемо відзначати і святкувати цю знаменну дату, як раніше — урочисто та помпезно (не тільки через війну на Сході України, а ще й через карантин), але я щиро бажаю всім миру, доброго здоров’я, людського щастя, благополуччя, душевного тепла, терпіння, оптимізму, впевненості в завтрашньому дні!