Цими днями завершився місячний термін самоізоляції медсестри відділення педіатрії міськрайТМО Яни Демчук. Останнє, повторне дослідження ПЛР не виявило в її організмі коронавірусу. Усе місто слідкувало за повідомленнями в мережі відтоді, як медична сестра повідомила новину, що вона захворіла. Аж раптом з’явився оптимістичний меседж: «Вірус пішов, залишивши відчуття втоми і деякі спорадичні підвищення температури до 37,4. Сподіваюся, невдовзі зможу в складі медичного колективу надавати допомогу всім, хто цього потребує».
НЕГАТИВНИЙ ТЕСТ НА COVID-19
став подарунком для Яни Демчук із нагоди професійного свята медичних сестер, яке світ відзначив 12 травня. У цей день вона зняла відео, у якому, зокрема, акцентувала на проблемах, з якими стикаються медики в умовах пандемії. Увесь час «Звягель» слідкував за перебігом Яниної хвороби, тож пропонуємо уривки з хроніки, яку публікувала хвора медсестра в мережі. Карантин продовжується, нові випадки продовжують реєструватися, тож ця інформація може стати корисною.
Нагадаємо, наша землячка ще до хвороби неодноразово звертала увагу влади й громади на відсутність належного захисту медиків у лікарнях. Заради справедливості слід зауважити, що ця проблема є спільною для багатьох медицин світу, утім в Україні, самі розумієте, ситуація — одна з найгірших.
Не всі про це мовчать, дбаючи про покращання захисту колег. За принципову позицію Яну в мережі назвали «світлою, мужньою людиною з хоробрим серцем». На цьому шляху, проте, пересічна медсестра зізналася, що зазнала моральних утисків. Тож, окрім боротьби з небезпечною хворобою, жінці довелося пережити також розчарування в підході до роботи відповідальних осіб від медицини та чиновників. Про це — далі.
«КОЛЕГИ, ОДИН У ПОЛІ — ВОЇН»
«Таки сталося. У мене лабораторно підтверджений Covid-19. Те, про що неважко було здогадатися, склавши всі пазли. Спокійно сприймаю ризик захворіти і навіть не одужати — це один із серйозних професійних ризиків для медиків. Проте, свідомість непокоїть питання. Ті, від кого залежить набагато більше, ніж від пересічних медиків, — ви й надалі збираєтеся включати травлю та ігнор у відповідь на наші звернення, чекати «вказівок МОЗ», звинувачувати в чомусь медсестер та лікарів? Колеги, я зробила все, що могла. Тепер ваша черга. Не бійтеся нічого. Один у полі — воїн, якщо він взагалі є воїном».
«Відчувати смак і запах стала на 21-й день, коли донька принесла щойно зірваний тюльпан і піднесла його до мого носа. Біль в очах майже зник. Температура піднімається на вечір, не вище 37,3. Але навіть на цьому лояльному тлі перехід зі спальні в душ дається важко, із задишкою.
Стабільною лишається загальна слабкість, відсутність апетиту і спрага. Чим лікуюся? Продовжую те, про що писала напередодні. При катаральних явищах, коли мене турбували сухість у горлі і набряк носоглотки, рятував липовий чай з настоянки каєнського перцю. За порадою колег додала аптечний вітамін Є в капсулах і Zn (цинк). У період боротьби з вірусними інфекціями це є необхідним баластом для організму. Категорично не рекомендую «пакувати» в себе все підряд, без консультації зі своїм лікарем. Аргументи на кшталт «не знаю номера» чи «немає нормального лікаря» не приймаються. Хороші лікарі є. Знайдіть і цінуйте.
Спроби відволіктися з користю працюють. У мене це онлайн-семінари з практичної педіатрії і «Кохання під час чуми» Габріеля Гарсіа Маркеса. Усім доброго здоров’я!».
«ДЯКУЮ ЗА ВЕЛИЧЕЗНУ ПІДТРИМКУ ВСІМ!»
«Любі друзі, колеги, близькі й далекі! Усі, хто прийняв бій разом зі мною! Дякую за вашу величезну підтримку, я відчуваю її постійно. Це ви молилися, надсилали мені мотивуючі повідомлення, дзвонили, приносили до воріт мого дому продукти, читали мені вірші по телефону і розповіли мою історію журналістам. Ви робили все, аби я знову повірила в людей. Тому, коли я стану в стрій із колегами, то боротимуся не лише проти Covid-19, а й проти того, що лишає людину можливості бути людиною. Проте, це вже інша історія…».
«Моє попереднє відеозвернення викликало чіткий резонанс. Я отримала багато коментарів, повідомлень і телефонних дзвінків. Ви запитували, як я себе почуваю, що планую робити далі? Це свідчить, що проблема захворюваності медпрацівників стоїть у суспільстві досить гостро».
ЗА ЩО ЗВИНУВАЧУЮТЬ МЕДИКІВ?
«Під час моєї самоізоляції я спілкувалася з колегами, котрі опинилися в подібній ситуації — інфікувалися під час виконання професійних обов’язків. На жаль, ми стикаємося зі схожими проблемами. Медиків звинувачують, що вони замовчують свій епіданамнез або інфікувалися в побуті, а намагаються довести, що при виконанні посадових обов’язків. Закидають нам неналежне використання засобів індивідуального захисту, яких, пробачте, на початку березня реально не було. Медицина вступила в пандемію в стані абсолютної розрухи.
Прикро, що замість того, аби визнати для медиків захворювання на коронавірус професійним і забезпечити низку соціальних гарантій, уряд намагається обійти цю проблему.
Надаючи допомогу, медики в різних країнах стали живою мішенню. Тому кращі армії світу віддають честь медпрацівникам. Авіакомпанії, прагнучи віддячити нам за роботу, дарують безкоштовні авіаквитки. Чиновники урядів розвинених країн жертвують на потреби медицини свої премії і зарплати.
Тим часом в Україні медикам доводиться відстоювати професійну та людську гідність, а в наказі МОЗ №732 для лікарів, медсестер і санітарок, які надають медичну допомогу, окрім тих, котрі працюють у реанімаціях та інфекційних відділеннях, не передбачено іншого захисту, окрім хірургічної маски.
Буденна ситуація: я — медсестра педіатрії, надаю допомогу хворій дитині без маски (через хвороби дихання пацієнти й без того мають обмежену можливість дихати), встановлюю периферичний катетер і не маю можливості зберігати дистанцію. При цьому дитина плаче, інколи кричить, кашляє. За наказом МОЗ мене має захистити лише хірургічна маска. У таких випадках постає питання компетенції тих, хто створює подібні методичні рекомендації.
У Всесвітній день медичної сестри хочу привітати своїх колег. Я знаю, що ви сильні, інакше ви не залишилися б працювати на своїх робочих місцях із таким рівнем зарплат і за такого ставлення, яке спостерігаємо збоку чиновників до нашої професії. Скажу без перебільшення: сьогодні в руках медсестри б’ється крихітне серце планети. Бажаю, щоб ви мали в достатку все те, що необхідно кожній людині, і щоб нам не доводилося відмовляти нашим дітям у чомусь необхідному лише тому, що стали на шлях медсестринства, обравши найгуманнішу і наймилосерднішу професію».