— Люба, у нас вимушена відпустка…
— Знаю!
— Не кричи.
— Я не кричу!
— Кричиш.
— Що хочеш?
— Поговорити, люба.
— Говори!.. Любий!
— Не кричи.
— Я не кричу!
— Кричиш.
— Що треба?
— Поговорити.
— Говори!
— Кгм… У мене є пропозиція.
— Штовхай!
— Ця відпустка…
— Яка?!
— Вимушена.
— Я це вже чула!
— Психологи радять…
— Я схожа на психічку?! Га!
— Я хотів інше сказати.
— Мотай!
— Знову ти…
— Я слухаю!
— Давай укладемо тимчасовий мораторій.
— Що укладемо?
— Угоду.
— Яку???
— Табу на сварки.
— Та як?! Я ж киплю вся!
— Треба заспокоїтися. Поки триває карантин, і ми весь час поруч, люба…
— Чим далі, тим цікавішим стає розвиток думки!
— …І сварки стали буденним явищем, і щоб зберегти наш шлюб і покращити стосунки, потрібно повернутися одне до одного обличчям...
— И-иииии-и-и-и-и-иии! Підніми шкарпетки біля ліжка!
— …Підтримати одне одного морально…
— Прибери чашку з тумбочки!
— …Щоб пережити цей скрутний час.
— Винеси сміття!
— Люба моя! Давай разом влаштуємо позитивний внутрішній світ удома. Приготуємо святкову вечерю. Запалимо свічки. Потім вимкнемо світло і… знімемо стрес.
— Хороший ти у мене, мій любий. Іди я тебе цьомну.
— Ну ось бач!
— Але шкарпетки підніми! І чашку прибери! І сміття винеси! І…
— Уууууууууууууу…