КОЛИШНЯ МЕДСЕСТРА, А НИНІ — ВИКЛАДАЧ МЕДКОЛЕДЖУ, УПРОВАДЖУЄ НОУ-ХАУ В ПРИВАТНОМУ КАБІНЕТІ
Здоров’я настільки переважає всі блага життя, що недаремно кажуть: здоровий жебрак щасливіший від хворого короля. І якщо вже трапилася в нашому житті потреба стикнутися з медпрацівниками, то дуже хочеться мати справу зі спеціалістами. Утім, фахівцями одразу не стають, але коли людина, здобувши освіту, вдосконалюється, то рано чи пізно її чекає успіх.
Крок за кроком до успіху у своїй галузі ось уже 16 років медичної практики йде спеціаліст із фізичної реабілітації, викладач медичного коледжу Зоряна Панасюк. Вона має досвід роботи в «аншлагових» відділеннях, у яких ніколи не буває «скучно» від роботи, — травматології, хірургії та кардіології. Це позначилося на її становленні, як медичного спеціаліста. Про цей шлях — наше наступне інтерв’ю.
— Зоряно, а чому ти обрала медицину?
— Кожен із нас в якийсь проміжок вирішує: як він хоче провести своє життя, чим бажає займатися? Стати медиком, маючи лише диплом, — це можливо, але тоді ти працюватимеш «для галочки» й ніколи не отримаєш від цього професійної насолоди. Медиком потрібно народитися, мати бажання допомагати людям, співпереживати, просто бути працездатним. Мені до душі те, чим я займаюся, — постійна медична практика, спілкування з пацієнтами, практична охорона здоров’я.
Хоча після закінчення школи, коли я постала перед вибором подальшого життєвого шляху, відповідь прийшла до мене не одразу. Тривалий час розмірковувала, шукала приклади з життя знайомих. І вирішила, що хочу бути медсестрою. Ключовим фактором стало бажання допомагати людям, тому вирішила вступити в Новоград-Волинський медичний коледж. Адже професія медика є однією з найгуманніших у світі. Особливо добре це розумієш, коли спілкуєшся з пацієнтами.
Людям, які потрапляють у лікарні, може не вистачати банальних благ: уваги та турботи. Цим у вільний від основної роботи час займається медична сестра. Для мене дуже важливо, щоб мої навички та знання мали практичне застосування як у роботі, так і в звичайному житті.
— Після закінчення медколеджу ти розпочала роботу в міськрайТМО. Молодій медсестрі там довелося отримати серйозний професійний досвід?
— Так. Спочатку було хірургічне відділення, потім травмпункт, де працювала операційною медсестрою, кардіологія. Кожне відділення має свою специфіку, але найкращу школу я пройшла в хірургії. Після роботи в цьому відділенні можна йти працювати в будь-яке інше і бути впевненим у своїх уміннях.
— Який саме професійний досвід ти отримала в стінах лікарні?
— Кожне відділення, де я працювала, зробило певний відбиток на моєму характері. Я стала більш відповідальною, морально стійкішою, адже при роботі з пацієнтами ані на секунду не можна розслаблятися. Зрозуміла, наскільки професія медика складна й цікава.
У багатьох людей складається враження про цю роботу виключно за серіалами, однак у житті все зовсім не так. Не завжди пацієнти — доброзичливі та ввічливі, але медпрацівнику потрібно зберігати спокій, бути терплячим. Лікар зобов’язаний кожен день приймати рішення, призначати лікування, здійснювати хірургічне втручання, а медсестра — виконувати призначення й забезпечити догляд за пацієнтом. Медична сестра і лікар — різні професії, з різними функціями, але, тим не менш, це робота з однієї сфери, і багато завдань перетинаються.
— Робота з людьми потребує не одних лише фахових знань. У цій роботі потрібно бути непоганим психологом, уміти вирішувати різні ситуації. Ти з цим стикалася?
— Згодна, що так. Наприклад, такий складний момент: як правильно підійти до пацієнта, почати з ним розмову? Дуже важливий саме людяний підхід. Цьому теж потрібно навчатися, і я знаю багатьох молодих фахівців, які, виходячи зі стін вишу, елементарно не знають, як спілкуватися з пацієнтом!
А щоб вилікувати людину, потрібно не тільки її таблетками нагодувати, а й розібратися в проблемах. Дуже правильно говорять, що слово лікує. Коли з’ясовуєш анамнез захворювання, треба отримати довіру пацієнта. Розповідь про спосіб життя, якісь переживання, дуже важливі, часом інтимні речі, — усе впливає на захворювання та його лікування. Якщо пацієнт прийшов до лікарні, отже, у нього є на те причини. Не заподіяти шкоди — один із найважливіших постулатів медицини.
— Які випадки в роботі з людьми запам’яталися тобі найбільше?
— У травматології цікавих випадків було найбільше. Пригадую, як дівчину травмувало картоплекопалкою — знесло півобличчя. Її привезли в наше відділення, накололи знеболювальними, а коли вона прийшла до тями, то попросила дзеркало. Каже: «Я ще буду красивою?» Їй тоді було 16 років…
Доводилося за зміну всі бари «закривати» (сміється — авт.). То з ножовим пораненням привезуть когось, то з поламаними руками-ногами, і з «вогнестрілом» бували випадки. Одного разу привезли чоловіка з магазину, а я кажу: «То це ж не бар! Як примудрилися ногу зламати?» Спустився невдало, як виявилося.
А інший чоловік прийшов, щоб кліща йому витягнули. Виймаю, показую йому, а він повільно сповзає додолу… Отакий був стрес для нього. І таке буває!
Багато травм було, коли дітей собаки кусали, зокрема за обличчя. Надаєш потім медичну допомогу — боляче, але знаєш, що загоїться і буде добре. Не завжди це дитині в стресі легко пояснити. Зате своїй донечці тепер кваліфіковано допомогу надаю. Вона ще жартує: «Ти мене ніколи не жалієш!».
У кардіології навчилася реагувати на все холоднокровно. Там часто бувало, що люди падали й не приходили в себе — раптова смерть. Наприклад, тромб обривався.
— Це вже в минулому. Але ти не зупиняєшся, шукаєш нові форми роботи. Чого прагнеш досягти?
— Я людина дуже допитлива, мені подобається вчитися. Додатково до медичної освіти я здобула професію реабілітолога (зараз — спеціаліст із фізичної реабілітації) і спеціаліста із лікувального масажу. Навчання було захопливим із першого по останній курс.
— Наразі ніколи не було сумніву щодо вибору професії?
— Жодного разу. Заздалегідь знала, що медицина — це титанічна праця. Пригадую останній курс, захист магістерської. У мене тоді кров із носа пішла від розумового перенапруження — день працюєш, виконуєш обов’язки мами, а ночами не спиш і готуєшся. Але кинути — ні, ніколи не думала. Напевно, це ще й від людських якостей залежить. Я — людина цілеспрямована, якщо щось запланувала, то обов’язково це зроблю.
— Паралельно з приватною практикою ти викладаєш у медколеджі. Сучасні студенти — особливі, амбітні, увесь світ біля їх ніг у мережі Інтернет, тому вони все знають і їх важко зацікавити. Ця робота не здається тобі складною?
— Мені допомагає моя допитливість, і цим я схожа на моїх студентів. Закінчила ще один ВНЗ — Житомирський державний університет ім.І.Франка. Педагог — людина з великим запасом терпіння, умінням ділитися знаннями, а викладач медичного вишу — ще відповідальніше. У мене є впевненість у власних знаннях, тому робота зі студентами не лякає, а навпаки. Я багато чому навчилася й можу передати їм ще не значний, але вже вагомий досвід. Мені цікаво пізнавати щось нове.
— Власна справа — це, очевидно, якісно інший етап роботи. Ти зараз маєш свій масажний кабінет, починаєш впроваджувати в роботу новинку — пресо-терапію. Розкажи, будь ласка, про це.
— Лікувальним масажем я займаюся з 2013-го року. Під час навчання проходила практику в реабілітаційному центрі на Рівненщині. Чому саме пресотерапія? Тому що всі жінки мріють про бездоганну фігуру, і при цьому витрачати на це мінімум часу. А за період карантину це бажання стало ще більшим. Чому б не допомогти їм?
Пресотерапія — специфічний масаж стиснутим повітрям, який здійснює вплив на лімфатичну систему людини і приводить увесь організм у здоровий тонус. Один сеанс цієї процедури замінює до десяти сеансів класичного масажу!
«Фішка» у ритмічній стимуляції м’язів, під час якої відновлюється нормальний потік лімфи, комплексно очищується організм, виводяться зайва рідина, шлаки та токсини. Процедуру буде корисно пройти не лише людям, які мають проблеми з зайвою вагою, а й тим, хто постійно відчуває втому в ногах, набряки, страждає від варикозного розширення вен.
— Надлишок жирових відкладень — одна з проблем сучасників. Ми мало рухаємося, заїдаємо стреси, багато часу проводимо в соцмережах. Які ще інноваційні методи ти пропонуєш для покращення фізичної форми?
— Окрім пресотерапії, упроваджую ще одну новинку — ультразвукову ліпосакцію або кавітацію. Йдеться про неінвазивний, безпечний та ефективний метод лікування целюліту й коригування фігури шляхом зменшення об’ємів надлишкових жирових відкладень. Ця процедура корекції фігури показана при нормальній або несуттєво збільшеній вазі, допомагає скоригувати конкретну ділянку тіла, яку не вдається виправити дієтами чи фізичними навантаженнями. Наприклад зону галіфе, так звані «вушка», целюліт на стегнах. Можна «підтягнути» сідниці, «промалювати» талію (позбутися «рятівного круга» в цій зоні). До названих процедур є як показання, так і протипоказання. Усе індивідуально, консультації — при зверненні.
— Думаю, на цьому ти не збираєшся зупинятися. Яких послуг слід чекати у твоєму приватному кабінеті в перспективі?
— У майбутньому хочу освоїти нові методики. Зокрема крапковий масаж — Су Джок терапію («су» — «кисть» і «джок» — «стопа»), автором якої є корейський лікар, професор Пак Чже Ву. Він стверджує, що точки, розташовані на кистях і стопах, є проекціями всіх внутрішніх органів людини. І щоб позбутися від будь-якої недуги, досить знайти відповідну точку і впливати на неї.
Ще є одна новація, якої я навчаюся в одного з кращих місцевих спеціалістів — лікаря вищої категорії Алли Микитівни Поради. Йдеться про Рейки-терапію, що має на меті запуск резервних сил самовідновлення організму.
— Про що мрієш, Зоряно?
— Мрію відкрити власний косметологічний салон. Хочу бути корисною, допомагати людям і робити їх життя трішечки кращим. Якщо в когось є питання щодо моєї практики, бажання бути здоровими й красивими — звертайтеся за тел.: (093) 800-44-18, або ж за адресою: вул.Героїв Майдану, 3.
— Що ж, бажаємо тобі успіху в цьому прагненні!
— Щиро дякую!