Настав той час, коли ми — Ваші учні-колеги можемо сказати «Дякуємо!» та «До побачення», Анатолію Івановичу Максименко.
Летять роки, як вітровій. Більше 40 років відпрацьовано на ЕМД. Багато це чи мало — поняття відносне, а сьогодні про інше — як вони прожиті. Дехто називає його Вчителем, Наставником із великої літери, багато хто — другом. Дякують Богові, що разом працювали, уболівали за роботу.
Усі єдині в головному: Анатолій Іванович — особистість неповторна, залишив яскравий шлях в історії ЕМД. Бути хорошим керівником дано не кожному, але нашому колективу з Вами дуже пощастило!
Після навчання в Одеському медичному училищі відслужив у морфлоті, повернувся в Новоград-Волинський — фельдшером на станції швидкої допомоги.
Завжди поважав, цінував своїх колег: Астахову Катерину Іванівну, Корчомного Михайла Миколайовича, Нофікову Світлану Петрівну, Бордик Галину Федорівну.
З 1980 р. був призначений на посаду старшого фельдшера ШМД до Новоград-Волинської ЦРЛ. Навчав, як ставитися до своїх обов’язків на відповідальній посаді.
«Мені пощастило в житті, адже поруч трудилися справжні фахівці, однодумці, лікарі Дем’яненко Валерій Михайлович, Якубовська Тамара Василівна, Мартиневич Богдан Іванович, Якимчук Борис Васильович, Стародуб Світлана Борисівна. Я не самстворив спокійну атмосферу в колективі, а ми всі разом. Я слухав колег, а вони — мене, через те й вигравали», — говорив Анатолій Іванович.
Із великим задоволенням хочуть поділитися своїми думками про Анатолія Івановича і подякувати за співпрацю фельдшери: Макарчук Ніна Архипівна, Левченко Зінаїда Йосипівна, Рабченюк Ганна Євгеніївна, Іващенко Галина Михайлівна: «Він із високою вимогливістю ставився до себе й до нас, робота для нього була життям».
Особливо знаменний рік у його житті — 2013-й. Керівники міста тоді знайшли приміщення, зробили сучасний ремонт для колективу — це була мрія його життя. Створено центр екстреної медичної допомоги, запрацювала амбулаторна служба. І знову поруч — комунікабельні, надійні, молоді колеги: Ракевич Тетяна Миколаївна, Гапонова Яна Олександрівна, Осипенко Сніжана Сергіївна.
«Гарна людина — це довело життя, — говорять колеги Радченко Володимир Миколайович, Мельник Олександр Петрович, Величко Олег Петрович, Марчук Олександр Григорович. — Ми завжди прислухалися до мудрих порад і були вдячні за все, що він робив».
Завжди позитивно на імідж впливала його сім’я, зокрема дружина Ніна Олександрівна. Анатолій Іванович виховав сина не довгими нотаціями, а власним життєвим прикладом — бути відповідальним та гарною людиною, тож і він сьогодні працює фельдшером ЕМД, створив власну сім’ю й виховує двох синів — дідусевих онуків-продовжувачів роду Максименків. Продовжує шлях старшого фельдшера і його наставник Сеїдов Муслім Гейдарович.
Хоч дуже швидко час минає, летять роки, мов зорепад. Ви з тих, кого не забувають, Вас пам’ятає колектив! Бажаємо Вам брати від життя всі радості, яскраві обрії, світлі дні. Нехай усі мрії втілюються в життя!